Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1983 №10 Сторінка 2

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1983 / № 10 / Сторінка № 2
Журнал Перець 1983 №10 Сторінка 2. Мал. В. ГЛИВЕНКА І енного світла так називають тому, що вони вдень Чуєте: брязь, дзень, дзелень!.. Так, ви не помиляєтеся це розлітається на друзки скло. Та б'ють його не малосвідомі з огляду на їхній вік хлопчаки рябими футбольними м'ячами. Скло розбивають прицільними ударами цілком свідомі дорослі люди. І зовсім не тому, що їх раптом охопив бешкетливий настрій босоногого дитинства. Ні НЕЕКОНОМНА ЕКОНОМІКА Довгий «СВІТАНОК» у такий спосіб вони досягають найпрозаїчнішої мети: прориваються до світла, до сонця... А все тому, що скло забруднилося. Уточнимо: скло, під яким знаходяться різні виробничі приміщення. Не поспішаймо звинувачувати розбивачів цього скла в економічній і моральній капості: мовляв чи не простіше взяти ганчірку та й видраїти брудну поверхню. Не забуваймо, що живемо ми з вами у час, коли промислові вітри стали досить складними за своїми хімічними компонентами. Й на скло тепер лягає пилюга укупі чи не з абсолютною більшістю елементів періодичної системи Менделєєва. І так міцно лягає, що ніякими ганчірками, ніякими швабрами не відітреш. Неприємна ситуація, і не лише в розумінні елементарної охайності і чистоти. У енергетиків, наприклад, забруднені ізолятори акумулюють вологу, що призводить до коротких замикань із довгими ремонтними наслідками. Для овочівників, які виро- не пожирання кіловат-годин, промисловики так само, як і аграрники, беруть у руки що там поважче і спересердя трощать почорніле скло, щоб замінити його новим... У яку копієчку оце «брязь-дзень!» влітає державі, краще за все підраховувати через величезний обсяг роботи на комп'ютерах. Але й без них ясно, що на хімічно складний бруд викидаються аж ніяк не копійки і не карбованці, а сотні й сотні тисяч. Одне слово, маємо досить серйозну проблему, котру слід вирішувати за принципом: чим раніше, тим краще. На жаль, раніше не виходить, хоча іще з десяток років тому газети від обласних до центральних сповістили про те, що науковці Донецького інституту фізико-органічної хімії та вуглехімії Ю. Ютилов, В. Дуленко і О. Ейлазян винайшли хімічний розчин, який миттю знімає із скла, рарфору, металу та інших поверхень будь-який бруд. І невідомо, коли щось вийде. Принаймні, оптимізм. самі винахідники уже втратили Ні, ні, із «Світанком», як любовно називають своє дітище учені, все гаразд. Його офіційно визнано як цінний винахід, і він уже встиг принести народному господарству за найскромнішими підрахунками близько чотирьох мільйонів карбованців еко номічного ефекту. «Світанок» фантастично дешевий, простий у виготовленні, а в розумінні безпеки в поводженні його хіба що не можна вживати всередину. Там, де при його допомозі наводили чистоту, вимоглива проф спілка з задоволенням констатувала, що в оновлених цехах і теплицях знову найсвітліший стан, повна ікебана. І йдуть до винахідників захоплені відгуки. «Чудодійний засіб!» повідомляють із радгоспу «Сонячний» Ростовської області, де за одним разом відмили 6,8 гектара теплиць з економічним ефектом 240,7 тисячі карбованців. «Казково! радіють в управлінні робітничого постачання Міністерства вугільної промисловості УРСР. На наших теплицях «Світанок» зберіг 141 тисячу карбованців!» «Блискуче! пишуть із Сорокинського заводу технологічного устаткування, що в Молдавії. Ми відмили цех і маємо вигоду в 34 тисячі!» І зовсім немає слів, щоб виявити почуття, у керівників ленінградського аграрно-промислового об'єднання «Літо», де зберегли понад 600 тисяч карбованців. Та не будемо втішатися переможним на перший погляд маршем «Світанку». Позаяк справа з винайденим розчином так досі й не вийшла за рамки самодіяльності окремих ентузіастів і на даний момент, схоже, наближається до повного забуття. Ні, промисловим, сільськогосподарським та іншим підприємствам «Світанок», як і раніше, потрібен, як повітря. Бо ж, за підрахунками фахівців, він допомо же зекономити 12 15 мільярдів кіловат-годин електроенергії цілий відсоток річного виробітку по країні, не кажучи вже про скло, ізолятори, вольфрам та інші матеріальні цінності. Але де взяти розчин, хто візьметься за очистку, при допомозі якої оснастки? Смішно, але, прочувши від преси про чудодійний засіб, виробничники у величезній масі листів просять, благають і навіть вимагають у винахідників: почисть-те негайно або хоч дайте нам свій реактив! Учені щують огірки та помідори під прозорим покровом скляних теплиць, це солідний недобір урожаю, перевитрати електроенергії, втрата товарного вигляду продукції. Для промисловості взагалі цілий комплекс неприємностей. Якщо, незважаючи на буяння липневих сонячних променів, цех окутує півморок, яка вже тут продуктивність і убезпечення від травматизму?! Компенсуючи нестачу природного освітлення, до стель і стін чіпляють гірлянди електроламп. А вже коли не допомагає і понадліміт- 2 Насамперед давайте уточнимо: з якою метою ви вирішили взятися за впровадження. Якщо для галочки, то слушнішої поради, ніж моя, годі й бажати. Якщо ж наміри у вас серйозніші, можете використати викладені мною факти як антидосвід. З чого починається впровадження? Перш за все треба мати що впроваджувати. У Білоцерківському виробничому об'єднанні шин тагумоазбестових виробів це, скажімо, робили так. Одного чудового дня десь на початку 1981 року головний інженер цього підприємства Олександр Федорович Шмиголь гукнув до себе у кабінет свого заступника по впровадженню нової техніки Є. В. Марушкина та й сказав: Слухай, дорогий Євгене Васильовичу, щось слабенько у нас останнім часом на виробництві з механізацією... Випустили ми якось з поля зору гасло «Ручну працю на плечі машин!» Ще, чого доброго, критикувати почнуть. Та й план по впровадженню нової техніки над нами висить... Я чув, ніби твої хлопці верстатик автоматичної промазки внутрішньої поверхні автопокришок змикитили... Це правда? Та є гріх... відповів Маруш-кин. Тільки от, на жаль, не довели ми його ще до пуття... Це юринда! Ми ту машинерію як-небудь у роботі дотягнемо... Встановимо на конвейєр, де у нас автопокришки розміром 320-508Р ідуть, і нехай собі шурує потихеньку. А від цього й нам добре і премію у перспективі матимемо, і відзвітувати зможемо. Згода?.. От і добре... Не минуло й кількох днів, як наші герої зіпхнули верстат-напівфабрикат зі «стапелів» заводської лабораторії прямісінько у складальний цех № 2, оформивши це відповідним актом, і стали чекати подальшого розгортання подій. Поки ж вони розгортатимуться, оз- Порада впроваджувачам нової техніки найомимо вас із деякими тонкощами технологічного процесу виробництва автопокр ишок. Перед тим, як покришка потрапить зі складального цеху N2 2 у цех…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"