Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1984 №03 Сторінка 2

(Телеграфне Агентство Перця)
Журнал Перець 1984 №03 Сторінка 2 - Телеграфне Агентство Перця. усякими там негативними прогульниками, пияками явищами категорично таких умов Вам доводиться, кажу, Доброго здоров’я, шановний Анатолію Михайловичу! Наперед вибачаюсь, що відриваю Вас від Ваших щоденних непростих клопотів. Знаю, що не така то легка справа бути керівником виробничого колективу. Та ще де: у преславнім краю шахтарськім, відомому на весь світ трудовими традиціями своїми. Та ще в тому самому місті, котре носить ім'я легендарного зачинателя знаменитого патріотичного руху! Та ще коли: у той час, як передові шахти з усіх сил стараються, аби виконати й перевиконати, видати на-гора усе більше та й більше вугольку, з усе меншими та й меншими затратами! А для цього передові методи праці впроваджують, дисципліну зміцнюють, з та іншими борються! І ото за працювати. І не просто собі працювати, а ще й свою, особливу лінію вести. І не тільки самому вести, а й підлеглим свій стиль невтомно прищеплювати: і начальникові відділу кадрів Раїсі Яківні Курбатовій, і старшому інспекторові по трудовій дисципліні Тетяні Василівні Долматовій, і начальникам дільниць зокрема, дев'ятої, де найбільше прогулів трапляється, Анатолію Федоровичу Ушакову. Усі вони, на чолі з Вами, дорогий Анатолію Михайловичу, мають свій, абсолютно оригінальний підхід до порушників трудової дисципліни. Вони виявляють до них виняткову терпимість і розуміння. Ну, от не вийшов, скажімо, якийсь там Іваненко-Сидоренко на роботу, то що, відразу прогул йому записувати? Ні, Ви запрошуєте його до свого кабінету і так лагідненько, щоб не образити, співчутливо так запитуєте: «Що, Петренко, мабуть, знову на концерті Дуже щирий лист директорові шахти імені Чеснокова, що в м. Стаканові на Ворошиловградщині, А. М, РИДЧЕНКУ симфонічної музики був? І після того у тебе, природно, голова цілий день розривалася? Буває, буває... Ну, то йди працюй, а ми тобі зарахуємо цей невихід як вихідний. Згода?» Розчулений Петренко йде і прямісіньким курсом знов у концертний зал... І від спілкування з мистецтвом у нього наступного дня знов у голові пневматичні молоти бухають. Де вже до праці... «Нічого, кажете Ви йому, цього разу будемо вважати, що ти взяв відгул за перепрацьований робочий день. Еж перепрацював був колись, пам'ятаєш?» Любитель симфонічної музики напружує затуманену сі-бемолями пам'ять і мимрить у відповідь щось нерозбірливе. «От-от, радієте Ви, згадав! Ну, а тепер біжи хутенько до каси, там саме прогресивку дають. Поспішай, поки не закрили...» Ну, а коли якийсь особливо затятий меломан за отими аріозами й каватинами геть роботу закине, то нічого не зробиш, доводиться його звільняти... За власним, зрозуміло, бажанням. Аякже! Людиною треба бути! І що з того, що за минулий рік кількість…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"