Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1984 №24 Сторінка 8

(Гуморески, Бувальщина)
Перець 1984 №24 Сторінка 8 - Гуморески, Бувальщина. ВТК ПЕРЦЯ РЕМОНТ ЗІ ЗЛОМОМ Якщо вашу квартиру обчистили злодії ви дзвоните у міліцію. І рано чи пізно злочинців знаходять, щоб воздати їм по заслугах. Не погладять у нас по голівці і хулігана, який з метою повеселитися повалить статую в парку або поб'с вітрину в магазині. Для таких молодців с відповідні статті в кримінальному кодексі. Але давно і пекуче хвилює мене одне питання: чому ніхто не кричить «караул!» і не хапас за руку того добродія, котрий замість того, щоб відремонтувати вашу річ, «губить» її або -повертає у ще гіршому стані? Адже це не хлопчисько, котрий часом не відає, що творить. Ні, це цілком свідома людина, яка знає, що до чого й почім. Сто сімдесят кілометрів шляху потрібно було подолати механізаторам колгоспу «Хвиля революції» Іллінець-кого району на Вінниччині, щоб приставити на ремонт два бурякозбиральні комбайни. По 1870 карбованців за кожен стягнули з них у Джулинському відділенні сільгосптехніки Бершадсько-го району. І що ж? Один комбайн з того ремонту взагалі не доїхав додому розсипався по дорозі, другий з горем пополам таки дістався рідних пенатів, але працювати також не зміг. А от Кам’янський бурякорадгосп на Черкащині уже втретє відправляє на ремонт двигун від трактора Т-150 К спочатку на Орджонікідзевський ремонтно-механічний завод, потім на Дніпродзержинський Дніпропетровської області. Викинуто на вітер близько чотирьох тисяч карбованців державних коштів, а потужний трактор як стояв, так і стоїть без руху. Бо, як відомо, машина без мотора що людина без серця... А втім, пардон! Не всяка людина. Стрічаються індивіди, котрі ходять і навіть бігають у групах здоров'я, одержують зарплату, п'ють і їдять, а серця позбавлені. Нема! Що, не вірите? Тоді послухайте тракториста М. В. Ревенка з колгоспу «Радянська Україна» Білопільського району на Сумщині. Ось що він пише: «На сьомому році своєї залізної служби запросився в ремонт мій трактор ЮМЗ-6. Довелося мені відігнати його на обмінний пункт Білопільської сільгосптехніки, аби звідти його переправили до спецмайстерні. Було це у червні, а трактор мій і досі стоїть на обмінному пункті. І нікого це не турбує: ні завідуючого пунктом, ні керуючого сільгосптехнікою В. М. Титаренка... їм, безумовно, йде зарплата, і ніяких незручностей у своєму житті вони не відчувають. А те, що тільки в нашій тракторній бригаді стоїть без дії три трактори, тим часом як у колгоспі маса усілякої роботи, цих людей не обходить. Немає у них, Перче, серця!» ...Про байдужого чоловіка часом говорять: Йому не з людьми, а із залізяччям справу мати! Не згоден. Залізо воно теж потребує уваги. І якби на те моя воля, то я людей із залізною байдужістю до техніки і на гарматний постріл не підпускав! В. БОЙКО. Я ще тільки з вагона на перон ступив, як відчув, що приїхав у миле й привітне місто. Відчув це інтуїтивно. Але, як потім виявилось, та інтуїція не підвела. Підхопивши чемоданчик, я рушив до невеликого, пофарбованого у теплий жовтий колір, вокзалу. Рушив і тут же спіткнувся так, що капелюх мало не злетів з голови. Поправляючи капелюх, я задер голову і побачив яскраво написаний плакат, що заклично гукав з фасаду чималого приміщення: «Зробимо наше місто зразковим!» «Приємно, присмно, подумав я, відчуваючи приплив тепла до грудей. Ось де люди про культуру дбають. Ось де люблять своє місто. Таке, на жаль, ще не скрізь побачиш і почуєш». У першого ж зустрічного я запитав, де у їхньому місті…


 Copyright © 2021-2025 "Перець - гумор і сатира"