Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1984 №14 Сторінка 7

Перець 1984 №14 Сторінка 7. Мал. Ю. СЕВЕРИНА Мал. А. БОРДУНІСА Перед розподілом випускників вузів. ДАЛИ ПЕРЦЮ! Працівник Зарожанського (Чернівецька обл.) цукрозаводу Вдовичен дуже любив яблука. Так любив, що, бувало, забереться до саду колгоспу імені Каховського і рве їх ще зеленими. Чим стигліші ставали яблука, тим більше він їх рвав. Не раз попереджали Вдовичена, та він забув таку просту народну мудрість, що крадене не йде на користь. Тільки під час збирання врожаю Вдовичен поцупив понад тонну яблук. Поцупив і гадав, що і це йому минеться. Та колгоспники довідались про це і написали редакції. А Перець звернувся з листом до Хотинського районного комітету народного контролю. Як повідомив голова комітету М. Чайкун, Вдовичен справді вкрав у колгоспі 1160 кг яблук. Проти любителя колгоспних фруктів було порушено кримінальну справу, і за вироком народного суду його засуджено до 4-х років позбавлення волі. «Люди гинуть за метал*. Мефістофель. Стосовно фатальної влади золота як над окремими людьми, так і над цілими колективами можна навести масу прикладів і провести безліч аналогій історичних і літературних. Однак для нас із вами, вельмишановні читачі, ця фатальність завдяки безповоротному утвердженню в нашому суспільстві войовничого матеріалізму і торжеству найсправедли-вішоїо державного устрою втратила будь-яке серйозне підгрунтя, і дияволові Мефістофелю з його одвічними капостями та спокусою жовтим металом краще не потикатися в наші краї. У принципі, ми вирвалися з багатовікового рабства у золотого тільця. Вирвалися але за деякими, як мовиться, винятками. Про один з них піде мова. Частина перша. КОМІЧНА. Як на мене, то в цій історії найбільше постраждав цілком безневинний житель селища Трипілля, що неподалік од Києва, Олексій Миколайович Філоненко. Одного чудового літнього дня на його садибу прибула група одягнених і в цивільне, і не в цивільне вбрання людей, і досить швидко викопала з землі певну кількість золота, побачивши яке, Олексій Миколайович застиг у стані повної прострації і, можливо, простояв би так не день і навіть не тиждень, а значно більше, якби цивільні й нецивільні товариші не заспокоїли його та не пояснили, що він тут ні при чім. Позаяк О. М. Філоненко й так знав, що він ні при чім, оскільки про золоті поклади у своєму городі не мав аніякісінької уяви, то, природно, попросив хоч дещо розтлумачити. І йому розтлумачили. Усе виявилося надзвичайно просто. Його сусідка О. І. Григор’єва бачила, як робили обшук у П. Г. Бобрука і як той П. Г. Бобрук змушений був видати сховане ним золото. Побачивши це, О. І. Григор’єва дуже занервувала і вирішила, що буде краще, коли вона ф Вважав, що його невдачі це просто успіхи інших. Комічно-детективно-психологічний фейлетон із трьох частин Та з вироком суду. теж видасть золото, таємно сховане нею на городі О. М. Філоненка. Згаданий же Бобрук цілком випадково був понятим, коли робили обшук у його сусідки К. Д. Бондаренко на предмет виявлення золота. І він дуже занервував, бо те золото Бондаренко дала сховати йому. Бондаренко ж це зробила тому, що вона теж абсолютно випадково була понятою, коли на предмет виявлення золота відбувався обшук у її сусідів по дачі. А частину того золота сусіди напередодні передали для за-конспірування саме їй, внаслідок чого вона К. Д. Бондаренко теж дуже занервувала. Як і та ж таки О. І. Григор’єва, котрій дали на схов золото ті ж сусіди з тієї ж дачі. Отак завдяки нервовості згаданих осіб, до того ж за іронією примхливої долі понятих, золото протягом лічених годин було знайдено й ретельно описано у протоколах, а доброзичливці-пе-реховувачі одержали наочний урок того, як небезпечно хоч тимчасово потрапляти під гіпноз золотого тільця. За винятком О. М. Філоненка, котрий на даному прикладі конкретно переконався в іншому, а саме: у тому, що деякі сусіди здатні підкласти йому ваговиту свиню. І хоч виявилася вона золотою, але ж свиня навіть золота лишається усе ж таки тільки свинею... Частина друга. ДЕТЕКТИВНА. Слід сказати, що цінності, вилучені у м’якосердих, проте, на щастя, нервових сусідів, виявили- І ся їишє дещицею золотого запасу на десятки тисяч карбованців, знайденого у власників будинку-дачі по вулиці Лєрмонтова, 60 у селищі Трипіллі. И не тільки там. А'ЧІ’у київській квартирі дачників по вулиці Туполєва, і на робочому місці глави сім’ї. Остаточній оцінці кількості та якості «металу», як просто іменують золото фахівці, передувала високопрофесійна робота слідчих органів. Детективи діються не лише в кіно, хоч у реальному житті й не супроводжуються…


 Copyright © 2021-2025 "Перець - гумор і сатира"