Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1984 №10 Сторінка 4

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1984 / № 10 / Сторінка № 4
Журнал Перець 1984 №10 Сторінка 4. Мал. А. БОРДУНІСА Феноменальне Сучасного допитливого читача важко чимось здивувати. Про все він чув, усе знає. Усьому може дати цілком наукову оцінку. Навіть таким винятковим явищам, як передача думок на відстані, здатність деяких індивідуумів рухати поглядом, скажімо, коробку з-під сірників. Але і його, мабуть, приголомшило б те, що відбувалося мало не щодня перед ворітьми 12-го київського авторемонтного заводу 3-го київського виробничого об'єднання « Авторемонт». А відбувалися, сказати б, фантасмагоричні речі. Коли ще метрів за сто-двісті тільки-но починав пригальмовувати «ЛАЗ», чоловік у фуфайці, лише кинувши швидкий, але пронизливий, мов рентген, погляд на автобус, раптом розпливався у посмішці: Ну, радісно потирав він руки, сьогодні пивка поп’ємо! Здавалося б, який зв'язок між автобусом, котрий прибув для капітального ремонту, і пивом? А цей, у фуфайці, якимось робом такий зв'язок відчував... І справді, заїжджав автобус на заводське подвір'я. З кабіни вистрибував енергійний водій і, добувши з багажника два мішки копченої тарані, впевнено простував оформляти документи. Незабаром ще один автобус повільно підкочував до заводського подвір'я. А чоловік у фуфайці уже ласкаво повторював: Ах, ви, качечки мої, каченята! І мрійливо потирав ніс, наче ніздрі йому лоскотали пахощі майбутньої смаженої качатини. І знову ж таки, його передбачення справджувались: зупинивши автобус на подвір'ї, водій відчиняв багажник і тут же заходжувався витягати ящики з качками. і що особливо цікаво: оті автобуси, котрі викликали справжній емоційний вибух у душі, здавалося б, незворушного приймальника-авторемонтника, нічим зовні не відрізнялися від тих, що довгою, часом на тиждень, чергою вишиковувались перед ворітьми заводу. Та якась надприродна інтуїція підказувала чоловікові у фуфайці, що саме в цьому сірому від дорожчого пилу «ЛАЗІ», а не в іншому автобусі, мусять бути акуратно закатані в літрові банки ніжинські огірочки. І тому саме цей «ЛАЗ» удостоювався честі позачергово в’їхати на заводське подвір'я для оформлення на капітальний ремонт... А цей чого преться? раптом похмурніло обличчя приймальника, коли один із «ЛАЗів» От, от? На прохідній нам потрібне пильне око. ф * ф ф ф о о ф * 4 ф ф ф * * ф ф ф «ВЬ ф ф В ф ф ф ВЬ ф 4В * ф ф ф ф ф став нахабно наближатися до воріт. Та за якусь мить його рентгенівські очі, лише торкнувшись поглядом багажника, теплішали: А-а, свіжа рибка приїхала!.. Звичайно, подібним феноменом не могли не зацікавитися відповідні фахівці. Добре пововтузившись, вони, врешті-решт, знайшли вірне тлумачення надприродній інтуїції деяких приймальників авторемзаводу. Як найчастіше і трапляється в подібних випадках, феномен пояснювався до смішного просто: ремонтники добре зналися на автобусних номерах. Тому і здогадувалися про вміст багажників. Приміром, якщо автобус прибув на капремонт з автобази «Турист», що в місті Черкасах, то багажник був заповнений в'яленою чи копченою рибою. Якщо автобус АТП № 09012 з Димера, то, ясна річ, у багажнику билася рибка жива. Коли, скажімо, автобус прибув з Ніжинського АТП, то чим того вечора закушували майстри-ремонтники? Ну, звичайно ж, ніжинськими огірочками. А коли з Яготинського АТП? Зрозуміло смаженою качкою. Ну, а коли сюди прибував автобус, що належав, приміром, Київському заводу художнього скла? Відгадати…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"