Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1984 №17 Сторінка 3

Журнал Перець 1984 №17 Сторінка 3. Гриб харч підступний. Якщо ви не можете відрізнити боровика від блідої поганки, у ліс вам краще не потикатися. І взагалі, І перш ніж ласувати цим делікатесом, не вадить зайвий раз упевни- і тися в його цілковитій безневин- . пості. Інакше діло може закінчити-ся не вельми мажорно. Про що й говорять невблаганні нижченаве-дені факти. Тривалий час працівники однієї сумської організації одержували пікантні презенти від своїх колег з поліського райцентру Ямполя. Чим багаті, тим і раді, сонячно посміхаючись, розводив руками керуючий місцевою рай-сільгосптехнікою Віталій Дмитро- і вич Рудницький у той час, як шофер разом з підсобником, крекчучи від натуги, викочували з кузова кількавідерні бочки з маринова- ними опеньками і березовим соком. Сумчани, затаївши подих, диви- 1 лися на таку щедру зливу дарів природи, обережно цікавились: і А-а... Скільки ж воно ото все коштує? Не звольте турбуватися, недбало махав рукою ямпільський головбух Володимир Степанович Веремеєнко. У нас такого добра, , повірите, як гною. Обласні колеги охоче вірили і з полегшенням ховали назад до глибоких кишень нерозкриті гаманці з грішми. Жодного разу не осяяла світла думка поцікавитися походженням колоритних сувенірів ані головного бухгалтера обл-сільгосптехніки М. Г. Личмана, ні його заступницю Н. П. Бєлову, ні І начальника контрольно-ревізійно- і го відділу І. П. Боровика. Вони залюбки ласували відмінно приготовленою закускою, із задоволенням запивали її різкуватим прохолодним напоєм, непомітно ковтаючи разом з усією цією благодаттю усякі нетактовні запитання. Зрештою, заспокоювали вони себе, у тому глухому закуті справді такого добра видимо-невидимо. Вийшов уранці в дубняк, махонув разів зо два косою от тобі й діжка опеньків. Крутонув дірку в березі, підставив відро через годину забирай повне... Єдиним, кого, треба думати, дещо покоробила отака широта натури підлеглих, виявився заступник голови облсільгосптехніки В. Л. Калін: він розпорядився прибулі на його адресу три бочки з грибами відправити у піонерський табір. Але далі цього гордови- 1 того жесту представник адмі- і ністрації не пішов, вважаючи, либонь, нижче своєї гідності вникати в неприємні подробиці звідки підлабузники добувають таку масу отих самих природних дарів для задарювання начальства. Довелося цю марудну і таки справді малопривабливу справу взяти на себе відповідним органам. Зі справи цієї (певна річ, кримінальної!) випливало ось що. Рудницький разом з Веремеєнком та завгоспом Рябенком протягом кількох років здійснювали досить сміливі, але, м'яко кажучи, недо-сить законні операції з державними сумами. Суть цих операцій полягала у перетворенні вищеозна-чених сум в особисті. Боячись прогнівити начальство надмірним педантизмом, касирка 3. А. Кравченко регулярно й покірно видавала грошові знаки за явно фіктивними документами. Забігаючи наперед, скажемо: незважаючи на те, що сама Зінаїда Андріївна державних грошей не привласнювала, від в'язниці її врятувала, головним чином, лиш та обставина, що на її утриманні знаходиться двоє непрацездатних батьків. Іншим же учасникам корпорації пощастило значно менше: Рудницькому з Вере-меєвим на довгі роки довелося відправитися в недосить обжиті місця, а Рябенко, не чекаючи вироку правосуддя, звів рахунки з життям... Смішного, як бачимо, мало. І найменше сміху викликає та обставина, що шахраїв схопили за руку не відомчі ревізори, які робили в очолюваній Рудницьким орга нізації неодноразові перевірки. Слово честі, треба було виявити справжнє мистецтво, щоб не помітити у фінансових документах Ямпільської сільгосптехніки махрової «липи», яка буйно цвіла там на кожному кроці. Ось вам, будь ласка, нехитра задачка для першокурсників: об'єднання витрачає 1900 карбованців на ремонт службових приміщень, а тим часом під цей ремонт не списується жодного цвяха, жодної цеглини, жодного шматка крейди. Елементарна вза-ємозвірка могла виявити цікаві речі: райсільгосптехніка сотнями літрів закуповує у лісгоспзагу березовий сік…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"