Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1984 №23 Сторінка 2

Перець 1984 №23 Сторінка 2. Дуже щирий лист міністру зв'язку УРСР тов. В. І. ДЕЛІКАТНОМУ Вельмишановний Володимире Івановичу! Ласкаво прошу пробачити мені, що адресую цього листа саме Вам. а не комусь іншому з міністерства, ну, хоча б тому конкретному шановному товаришеві. котрий беспосередньо відповідає за роботу місцевої радіомережі нашої республіки й отримує за це конкретну державну зарплату. Я добре розумію, що керувати Вам доводиться величезним і складним господарством і клопоту у Вас того стільки, що й угору ніколи глянути. А що вдієш міністр у міністерстві всьому голова. І все-таки, чому це я, знаючи вашу величезну завантаженість, вирішив звернутися особисто до Вас, вельмишановний Володимире Івановичу? Послухайте, скажу. Ще на початку минулого року я послав був міністерству доповідну записку, в якій розповів про те, що редакційна пошта одержує багато скарг на незадовільну роботу радіотрансляційної мережі на селі. У тій доповідній були вказані конкретні райони, селища і села, адреси скаржників, у домівках яких місяцями німують або ледь шамкотять, як старий беззубий дід, радіоди-наміки. Причин такого неподобства багато. Там, дивись, попадали на землю давно прогнилі стовпи, а там, гляди, бульдозерист рив для якихось потреб канаву й одним махом зробив з радіолінії таке місиво, що хоч лазаря співай. А ще десь міцно тримає за горлянку радіомережу просто холодна, байдужа рука безвідповідальних зв’язківців. Минув місяць, і редакція одержала розгорнуту відповідь з міністерства. Правильна, ділова, оптимістична відповідь. Усе, мовляв, буде гаразд, все буде належним чином враховано, ра-діодинаміки більше не німітимуть, не шамкотітимуть, а справно радіо-транслюватимуть, як їм і належить. Відповідь підписали Ви, будучи тоді ще першим застунником міністра. Скажу по правді, вельмишановний Володимире Івановичу, що оптимізмом міністерської відповіді я пройнявся до глибини душі. Ну, все, подума-лось мені, на недоліках радіомовлення на селі тепер буде поставлено ваговиту крапку й скаргам такого жанру настане кінець. Правда, невдовзі один скаржник написав мені дуже колючого листа. «Після того, дорогий «Перче», як ми тобі поскаржились, що в нашому селі мовчить у хатах радіо, діло пішло на краще. Тепер уже хоч раз на місяць наші радіоточки подають короткий голосочок: «Товариші колгоспники, вносьте абонементну плату». От і виходить, як у тій приказці: «Поправився наш тато. То раніше плював на груди, а тепер на бороду». Ну, подумав я, окремі недоліки ще подекуди часом трапляються, але калатати з цього приводу в усі дзвони й уподібнюватися тому дивакові, який виліз на лежачу вербу, на самий верх, і заволав: «Ой людоньки, рятуйте, бо впаду й розіб’юся», я, розуміється, не став. Але редакційна пошта це такий точний барометр, який безпомилково показує саме те вузьке місце нашого побуту, де без перчанської мітли поки що, на жаль, не обійтися. Якщо Ви хочете знати, що нині показує цей барометр, то я скажу збільшилась кількість скарг на незадовільну роботу сільських телефонів, не менше їх на такі малоприємні явища, як несвоєчасна доставка газет і журналів передплатникам. Але найбільше скарг надходить на прикрі огріхи знову-таки в роботі сільської радіомережі. Шануючи Ваш час, наведу лише декілька найсвіжіших фактів, наведу коротко, у телеграфному стилі. ФАКТ ПЕРШИЙ. У селі Шевченко-ве Броварського району Київської області вже рік дружно мовчать, ніби їм заціпило, радіоточки в кожному домі. ФАКТ ДРУГИЙ. У селі Райгород Кам’янського району Черкаської області мовчать вони вже сім місяців. Кілька разів…


 Copyright © 2021-2025 "Перець - гумор і сатира"