Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1985 №05 Сторінка 3

(Усмішки)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 1985 / № 05 / Сторінка № 3
Журнал Перець 1985 №05 Сторінка 3 - Усмішки. Знайомий тесля, чоловік бувалий, казав: «Хороший струмент то половина діла». У дитинстві особливо вражали мою незагартовану уяву описи інструментарію, яким користувалися різні рецидивісти: «ведмежатники», «домушники» тощо. Була колись така романтична течія в детективній літературі, яка з теплотою змальовувала кмітливість злочинного елементу, його пристрасть до надійного знаряддя праці, перед яким не встояла б жодна вогнетривка шафа. Але сувора дійсність часто завдає жорстоких ударів по рожевих уявленнях молодості. Зокрема, в даному пункті. Довелося мені якось побувати на судовому засіданні. Розглядали справу такого собі Олександра Шепітька, який пограбував кілька промтоварних магазинів. Предмет його зазіхань, як правило, у підсобках пилом не припадав: був на виду, у вітрині. Тодішній підсудний, а нині ув'язнений, полюбляв килими. Він вигачував вітрину, акуратно змотував виставлений для загальної спокуси товар у дебелу рурку і ніс його додому. Звичайно, це було не вдень, а вночі, між другою і третьою. Коли на вулиці навіть за пивом не стоять. У цій історії мене як любителя детективного жанру найбільш приголомшило те, яким злодійським інструментом користувався Шепітько. Одного разу це була велика снігова грудка, в інших випадках зловмисник залазив у магазин при допомозі дерев'яних ящиків, кинутих поблизу. Просто брав котрийсь і гепав ним по вітрині. Напевно, таким інструментом погребував би літературний герой найбездарнішого детективного оповідання. Майже не відрізнялася від щойно описаної технологія вторгнення в торгові точки, до якої вдавалися вантажник О. Стосенко та його сестра Н. Сліпко. Кілька полтавських продмагів вони «взяли» за допомогою дерев'яних цурпалків, яких не прийняв би жоден криміналістичний музей. Цурпалок знаходили під ногами біля магазину. Вибивали ним віконце, відхиляли благенькі грати... Одне слово, повна деградація робочого інструменту) Дозвольте, скаже недовірливий читач. Невже отак просто можна вчинити грабіж? Виявляється, у Полтаві можна. Бо те, як зберігають тут соцвласність, більших зусиль не вимагає. Справді, навіщо обзаводитися хитромудрим знаряддям, якщо у ньому немає потреби?.. У всіх випадках засоби пасивного захисту (замки, грати) були поставлені про людське око і ближчого знайомства із зловмисниками не витримували. Як висловився в одному з епізодів підсудний Стосенко, «на дверях висів замок. Знаєте, такий плаский, маленький... його руками відщіпнути можна». У всіх випадках контрольна сигналізація не спрацювала або подала голос запізно. І майже нечутно. Сусіди, які мешкають поблизу пограбованих магазинів, згадували: «...Здається, вночі щось торохнуло. Ніби впало... Але сирени не було. Точно пам'ятаю. Магазин піді мною». Один із грабіжників О. Шепітько був особливо добре знайомий із такими нюансами в охороні матеріальних цінностей. Працював він... у відділі позавідомчої охорони при Жовтневому райвідділі внутрішніх справ. Перед останнім пограбуванням був навіть підвищений у посаді став командиром підрозділу охорони центрального відділення Держбанку. Перед ним, як бачите, відкривалися широкі перспективи!.. Злодійкуватий охоронець спробував підвести під свою слабкість до килимів наукову базу: «Я хотів просто і дохідливо довести безпомічність нашої охорони перед злочинцями... Для цього вирішив за короткий строк здійснити по одній примітивній крадіжці в кожному мікрорайоні міста». Правда, практикував він здебільшого в рідному районі. А що в сусідньому Київському охоронна, сказати б, картина абсолютно схожа, блискуче довели вже згадані О. Стосенко та Н. Сліпко. Те, що грабіжники все-таки потрапили до рук правосуддя, було певною мірою фактом випадковим, не зумовленим цілеспрямованими героїчними зусиллями позавідомчої охорони. Шепітько з останньої своєї «операції» йшов пішки. Навіть не тікав. Був упевнений, що все минеться, як і раніше, спокійно. Сліпко «застукали» на крадіжці в гуртожитку. Тоді вона розповіла й про магазини .. Щоб розвіяти сумніви, я зустрівся із заступником начальника відділу позавідомчої охорони при Жовтневому райвідділі внутрішніх справ О. Г. Кузь-менком. З питанням сигналізації, поважно почав він, у нас непогано. За дев'ять місяців не допущено жодної крадіжки... Хтось подзвонив. Заступник вибачився, підняв трубку: Перепрошую, у мене зараз кореспондент цікавиться питаннями охорони. Мабуть, з метою пропаганди. Починається кампанія укладання договорів на охорону об'єктів... Відділ позавідомчої охорони організація госпрозрахункова. Хочеш скористатися з її послуг плати. Наприклад, тільки міське об'єднання «Промтовари» за охорону своїх об'єктів щомісяця відраховує близько 2200 карбованців. Немало! До речі, у двійко магазинів цього об'єднання небезуспішно «завітав» О Шепітько... Е-е-е, так він не в залік, поспішив розвіяти мої сумніви заступник начальника…
 Усмішки

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"