ГУМОР І САТИРА

Перець 1985 №14 Сторінка 8

/ Перець /Журнал перець / Рік 1985 / № 14 / Сторінка № 8

Перець 1985 №14 Сторінка 8. зайвий батько Прочитав я в другому номері журналу за цей рік замітку «Візит Макима» про те, як працівники загсу скоротили у свідоцтві про народження поширене ім'я і не поспішали виправити помилку. Зі мною трапилася історія складніша. Свого часу одержав я паспорт, у якому трохи перекрутили моє прізвище: замість Фармагей написали Формогей. Так і жив я, вважаючись за одними документами Фармагесм, а за іншими Формогеєм. Та коли надійшла пора оформляти пенсію, виникла необхідність, як кажуть, звести все до одного знаменника. Надіслав я торік у Гайсинський загс Вінницької області лист: так і так, мовляв, шановні, будьте ласкаві, підніміть папери часів моєї появи на світ і уточніть, ким же я народився. Місяців за два прислали мені копію запису про народження без будь-якого уточнення, зате з припискою: «иметь отца Григорием». Пишу їм знову: як мого батька звали, я знаю, ви мені прізвище уточніть. І знову одержую таку ж копію запису, але приписка звучала дещо інакше: «иметь отца Рьігор». До копії прислали свідоцтво про народження, в якому я вже величаюся Ригоровичем. Ясно, що один з цих батьків зайвий, проте втретє писати у Гайсин я вже боюся: ще, чого доброго, зроблять мене, Андрія, яким-небудь Андієм чи Дієм. Не знаю, чи має моя заява юридичну силу, але стверджую, що п’ятдесят сім років знаю себе як Андрія Григоровича Фармагея і міняти ні ім’я, ні по батькові, ні прізвища не збираюся. Подивіться уважно на перший знімок. Що ви на ньому бачите? Півторасотсильний трактор Т-150 на передньому плані й житлові будинки на задньому? А більше нічого? Придивіться, будь ласка, уважніше. Кілька дерев ще бачите? А блиску бруківки не помічаєте? Ні? Ну, тоді все гаразд. А то прочитали ми в обласній газеті, що на вулицях села Макарівки Попільнянського району на Житомирщині виблискує бруківка, порівняли з фотознімком, люб'язно надісланим нам жителями вулиці Набережної цього села, і засумнівалися: чи не трапилося, бува, чогось з нашими очима. Зате тепер знатимемо точно: то в такий «блискучий» спосіб бажане видається за дійсне. На другому знімку дорога від центру села Зарічне Стрийського району Львівської області до місцевого лісництва. Точніше вулиця. Насмілилися б ви ступити на неї без гумових чобіт? Ні? Ми також. І не дивно. Он її навіть качка не насмілюється перейти. А от секретар виконкому Зарічнянської сільради М. Юрків оптимістично стверджує у матеріалі, надрукованому в райгазеті, що це саме ті три Голови колгоспів, директори радгоспів, як свідчить практика, рідко пишуть вірші. Точніше, мабуть, сказати: не пишуть їх майже зовсім. І, очевидно, не тому, що натури у них не ліричні, що не бентежить їх жайво-ронковий спів, а скіфські могили не навівають щось тривожно-філософське. Просто за повсякденними клопотами їм не до рим. І це не біда. Я, наприклад, у цьому плані не в претензії до голови колгоспу імені Кірова з Конотопського району М. П. Удода чи його колег з колгоспів імені XXI з'їзду КПРС, імені Щорса, «Зоря»: вони можуть не бути поетами, можуть обминути своєю творчою уявою, скажімо, стародавній курган. Ніхто не вимагає поетичних збірок і від директора радгоспу «Шевченківський» М. О. Зін-ченка. Зате всі вони зобов'язані обминути цей курган плугом. А що виходить насправді? На Конотопщині налічується 279 курганів різних археологічних культур, 8 прадавніх городищ. 10 років тому всі, офіційною мовою висловлюючись, землекористувачу узяли на себе письмові зобов’язання з повагою ставитися до іонних пам'яток минулого. Більше того, є рішення райвиконкому, за яким певні площі навколо курганів вилучалися з посівних сівозмін: багаторічну чи однорічну травичку сій, будь ласка, а з плугом не потикайся. А воно ж, знаєте, коли не можна, то починає дуже хотітися. І ось вам наслідок: з 279 древніх поховань розорюють 230, зруйнували 11, пошкодили 29. Чимало їх на площах згаданих господарств. Ще далі зайшли у своїй неліричнос-ті керівники Роменського шляхово-будівельного управління № 29. Вони використовують грунт з курганів для насипання доріг. Що можна сказати про людей, котрі з такою неповагою ставляться до історії рідного краю? А втім, самими словами пам'ятки не захистиш. Тут конкретне діло потрібне. І. ЛИСИЙ, керівник секції археології при Конотопській районній організації Товариства охорони пам'яток історії та культури. Сумська область. Оце сиджу і сушу голову над отаким запитанням: що було б, якби директор Саблино-Знам'янського цукрокомбінату О. П. Лапін з ватагою приятелів налетів на ставки сусіднього колгоспу «Октябрь», закинув сіті і натоптав мішечок-другий свіженькими карасиками та коропцями? Погано йому, думаю, було б. І не тільки в матеріальному, а й у моральному плані. Бо за зазіхання на чуже добро кримінальна відповідальність передбачена. Передбачена вона і за отруєння підводної фауни та флори. Та от що дивно. Скільки разів уже очолюваний Олексієм Павловичем комбінат винищував усе живе і суще в річці Бешці, а директорові й за вухом не…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2025 "Перець - гумор і сатира"