ГУМОР І САТИРА

Перець 1985 №14 Сторінка 4

/ Перець /Журнал перець / Рік 1985 / № 14 / Сторінка № 4

Перець 1985 №14 Сторінка 4. Незабаром у Чернігівській області, кажуть, будуть найвищі по республіці надої молока на корову. Там у деяких господарствах, нівроку, таки навчилися доїти. Тільки не подумайте, крий боже, що чернігівська технологія доїння корівок вельми відрізняється від, припустимо, житомирської чи полтавської. Смикнув за дійку і маєш полумисок ряжанки, смикнув за іншу і вже набіг повен глечик першосортного кефіру. Ні-ні. Технологія ні на йоту не змінилася. І не в ній, повірте, суть. Просто в окремих колгоспах Чернігівщини з певного часу почали на коров'яче вим'я дивитись під особливим кутом ЗОРУ- Якось наприкінці минулого року в колгоспі «Шлях хлібороба» Менського району дуже ретельно заходилися вивчати наявні коров'ячі кадри. Що перш за все потрібно, аби підвищити продуктивність дійної череди? Необхідно забезпечити надійне молочне поголів’я! підвела солідну наукову базу головний зоотехнік господарства Марія Іванівна Троцик. А це значить, що будемо без жалю вибраковувати всяку непродуктивну худобину. Прекрасну, науково обгрунтовану думку негайно почали втілювати у життя. Різні Коханки, Розки, Волошки та Півонії аж затремтіли під суворим поглядом головного зоотехніка. Для них настав вирішальний момент. Адже якій корівчині хочеться опинитись у гурті вибракуваних? Розпрощатися з дійною чередою і потрапити на Мал. А. ВАСИЛЕНКА Тут окунь на підсушений солідол добре бере!.. місяць-два на відгодівлю, аби звідти тупцяти прямим ходом до м'ясокомбінату... Така перспектива будь-якій корові мало всміхається. І не схочеш, а жижки затрусяться. Тільки душевний стан великої рогатої худоби менш за все ятрив серце як самої Марії Іванівни з чималою свитою членів комісії, так і голови колгоспу Василя Миколайовича Єр-моленка. І двадцять корівок потрапили до малопривабливої групи непродуктивних. Як і годиться, всю цю операцію підкріпили відповідним актом за номером дванадцять. Ось тепер порядок, оголосила Троцик і поставила свій підпис під зазначеним документом. Можна було б і піт із чола змахнути. Та тут, наче на гріх, підоспіла чи не найскладніша робота. Веселка та Журба, Ховрашка та Красива аж ніяк не хотіли вірити у писане. У те, що від них, мовляв, користі, як від старезного цапа. Зрозуміло, що на якісь там коров'ячі вибрики можна було б плюнути і розітерти. Тільки корови зчинили, кажуть, такий гвалт, що хоч з рідного села Ушні аж за Десну тікай. Му-у-у! ревла дебела красуня Ховрашка. А з іншого кінця корівника линули невдоволені голоси Луни, Веселки, Журби та Рибки. Мовляв, чим же це ми вам, любі керівники, не до шмиги? Чим не вгодили? Та тю на вас! Цитьте! обуренню колгоспного начальства не було меж. От дурні! Сказано коров'ячі голови. Тільки худобина не вгавала. Як кажуть, із шкіри лізли, старалися і отака дяка. По сім, а то й по десять кілограмів молока давали щодня чимало із вибракуваних корівчин. Між іншим, по Чернігівській області середній надій становить близько 5 кг. Ну, як тут не мукати і гвалту не зчиняти, коли цілком здорових і вельми продуктивних тварин на відбивні списують? Та які там відбивні! Ніхто з вас котлет робити не збирається, заспокоїла їх М. І. Троцик, А отой акт то пусте. То тільки папірець. Не варто на нього й уваги звертати. Вас, якщо бажаєте, тільки документально немає. Тобто юридично. Так би мовити, де-юре. А…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2025 "Перець - гумор і сатира"