Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1985 №21 Сторінка 14

(Друже Перче)
Перець 1985 №21 Сторінка 14 - Друже Перче. Як би там не було, а механізація трудомістких процесів у побуті завжди річ корисна. От купив я, наприклад, соломорізку виробництва Городоксь-кого верстатобудівного заводу, що на Хмельниччині, котра, як зазначено в інструкції, має подрібнювати солому». Того ж дня зіпсувався в ній електродвигун, і довелося відправити його на завод. А звідти відповіли: Двигун поміняли, приїздіть і заберіть». Уявляєш: «приїздіть і заберіть»! Наче це через дорогу перейти, а не за сотні кілометрів їхати. Повір, Перче, згадуючи оті митарства, я тепер вважатиму «подрібнення соломи» зовсім не трудомістким процесом. П. ЦЕБЕНКО. с. Михайлівна Гайсинського району Вінницької області. Порадь, будь ласка, адміністрації ялтинського курортного містечка «Донбас» писати відповіді на наші скарги на водонепроникному папері. Ми ось уже кілька років добиваємося, щоб відремонтували дах гуртожитку по вулиці Халтуріна, 40, де живе обслуговуючий персонал курортного містечка, бо в кімнатах наших під час дощу в буквальному » смислі плавають меблі. Адміністрація ж регулярно лише повідомляє, що незабаром дах буде відремонтовано. Отож, Перче, ми б тими водонепроникними відповідями етелі обклеїли. Ніякий дощ був би не страшний. МЕШКАНЦІ ГУРТОЖИТКУ. м. Ялта. перче* ДРУЖЕ ПЕРЧЕ! Як я перехвилювався, коли не побачив у номері твого журналу «Перчанського телевізора». Подумав, що ти здав його у ремонт, та ще й до дільниці М 10 криворізького заводу «Побутрадіотехні-ка», куди і я у 1983 році відніс телевізор «Шиляліс». Бо ж могла спіткати тебе така ж доля, як і мене: пропав телевізор. Маю на згадку лише квитанцію А6 392642. М. ВОЛОШИН. м. Жовті Води Дніпропетровської області. Чи нема в тебе, часом, зайвого преса? Та ні, не прес-пап'є, яким ото колись промокали чорнило, а такого, щоб пресував залізо! Нема? Кепська справа. А нам же, як тепер виявилось, без такого преса мов без рук... Зібрали ми оце якось на подвір’ї свого обласного виробничого тарного підприємства купу металобрухту та й повезли його машиною-таровозом на приймальний пункт, що знаходиться в Масанах приміській зоні Чернігова. А працівники того пункту, які назвалися Віталієм Олексійовичем, Вячеславом Івановичем та Олександром Миколайовичем, ніяк не хотіли приймати наш ме талобрухт, бо він, бачте, не спресований і не впакований... Отак цілісінький день і простояв таровоз у Масанах, а підприємству тим часом довелося через його відсутність затримати під навантаженням залізничний вагон... Досі ми думали, що, збираючи металобрухт, ми робимо посильний внесок у вітчизняну металургію, а вже пресувати його, пакувати та відправляти на металургійні заводи повинні ті, хто його в нас приймає. Останній випадок примусив нас серйозно засумніватися в цьому. Отож чи не знайдеться в тебе, Перче, зайвого преса?.. Бо оце знову тарники зібрали машину брухту та й не знають, куди його везти в Масани чи, може, на звалище?.. В. ТУМАНЮК. м. Чернігів. Живемо ми на вулиці Чкалова. І нам дуже шкода, що її так названо. Ні, ти не подумай, що ми маємо щось проти цього легендарного льотчика. Швидше навпаки. Просто ми не розуміємо, що спонукало керівників нашого села Японець дати їй таку «крилату» назву. Адже цією вулицею за будь-якої погоди ні пройти, як кажуть, ні проїхати. Чи, може, присвоївши вулиці ім’я уславленого льотчика, керівники села мали на увазі те, що до тих, хто живе по ній, як співається у тій популярній пісні, «только самолетом можно долететь?». МЕШКАНЦІ ВУЛИЦІ. Бершадський район Вінницької області. ПЕРЦЕВІ ВІДПОВІДАЮТЬ ф «Премія за прогул» так називався фейлетон («Перець», № 13), в якому писалося про недоліки в боротьбі з прогульниками, зокрема, у харківському виробничому об'єднанні «Променергоремонт». Тут уперто…


 Copyright © 2021-2025 "Перець - гумор і сатира"