Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1985 №20 Сторінка 7

(Вітаємо ювілярів, Гуморески)
Перець 1985 №20 Сторінка 7 - Вітаємо ювілярів, Гуморески. Відомого поета-гумориста Юрія КРУГЛЯКА з його другим 30-літтям. Дружній шарж А. АРУТЮНЯНЦА. Вітаємо ювіляра! ЧИ ЗНАЄТЕ ...звичайний кольоровий телевізор може стати не лише джерелом інформації, інтелектуального та естетичного збагачення. Він за певних умов може надихнути господаря на надзвичайну фізичну активність. Варто було, скажімо, жителю села Тернувате, що на Миколаїв-щині, придбати минулого року «Фотон-136Д» сімферопольського виробництва, як почалася нескінченна біганина по ремонтних майстернях. Не встигав він у кілька-надцятий раз привезти апарат додому, як тут же змушений був знову тягти його в ремонт. Завдяки цій активній біганині власник телевізора схуд, як мінімум, на п'ять кілограмів. ...у місті Ровно біля чотирнадцятиповерхового будинку номер 17 по вулиці Карла Лібкнехта закопана велика кількість грошей. Державних. І регулярно ця кількість росте, бо мало не щомісяця два ВИ, що... екскаватори і чотири машини разом з цілою бригадою робітників аварійної служби прибувають сюди, щоб рити траншеї, шукаючи чергове місце пошкодження водогону, прокладеного будівельниками чотири роки тому. Головне, що ніякі калькулятори не можуть підрахувати, скільки ще доведеться закопати тих грошей, розплачуючись за нехлюйство бракоробів. ...дуже легко цілий меблевий гарнітур перетворити на купу дощок. Варто лише недодати до цього гарнітуру гайок, гвинтів і ручок, як це зробили, наприклад, на Снятинській меблевій фабриці (Івано-Франківська область). Придбали жителі міста Ізяслава на Хмельниччині гарнітур «Кварц» згаданого підприємства і тепер не знають, що робити з дошками, які без фурнітури не тримаються купи. Мал. А. БОРДУНІСА Віталій Трохимович Циба, канди-. дат філософських наук, прийшов і додому в такому збудженому стані, що й Ольга Максимівна, його дружина, перелякалася. Що з тобою, чоловіче? запитала вона, побачивши, як того аж пропасниця б'є. Ну ось, і ми з тобою дожилися! гаркнув Циба, здерши з го-і лови капелюха і пошпуривши його ; аж на шафу. Знаєш, хто я вже І такий? вирячився він на дружи-! НУ- А хто? застигла Ольга Максимівна перед розчервонілим чоловіком. Дуримар я! відрізав Циба. Хто-хто? уставилась на Віталія Трохимовича дружина, вперше почувши таке чудернацьке слово. Ду-ри-мар! по складах процідив Циба, нервово крокуючи по кімнаті. Хто ж це тебе так? не знаючи з якого боку підійти до чоловіка, добивалася Ольга Максимівна. Звідки така напасть? В інституті щось? Онучка рідна так мене охрес- тила, г злісно зиркнувши на дружину, дорікнув Віталій Трохимович. Твоя улюблениця. Зайшов оце до них по дорозі, шоколадку заніс, а вона на мене: «Ти, дідусю, дуримар!» Уявляєш? Мене ніби хто окропом ошпарив. Та я доньці на придане таку суму! Та я їм меблі за свої кровні! Та я тій же онучці пообіцяв велосипед! А воно мені у відплату: «Дуримар». І де таких слів набираються?! Прошу тебе, заспокойся! Не нервуй! благала Ольга Максимівна. Ти ж інтелігентна людина. Філософ. То мусиш знати, що діти тепер з вулиці таке приносять, таке, що нам і не збагнути. Та ми ж їх виховуємо! Віддаємо всі свої сили! Свій розум! розмахував руками Циба. А наслідки? Де наслідки, я тебе питаю?!! Ледве вгамувався Віталій Трохимович. Мовчки повечеряли. Ольга Максимівна за звичкою телевізор ввімкнула. Але Циба так врізав по ньому кулаком, що дикторці перекривило рот і вона вдавилася на півслові. Перед тим, як лягати в постіль, Віталій Трохимович дістав з полиці тлумачний словник, пробіг майже всі слова на «Д», але «дуримара» там не знайшов. Це його ще більше вивело з рівноваги. «Що ж ці наші енциклопедисти роблять, випускаючи словники? Один раз довелося незрозуміле слово пошукати, а його і в помині нема. Теж мені науковці, подумав Циба. Тільки кандидатськими та докторськими ступенями чваняться!» А ти не знаєш, що воно за дуримар? роздратовано запитав ГУМОРЕСКА дружину. Хоч, правда, звідки тобі знати. І не чула, винувато зітхнула Ольга Максимівна. Хіба ж у нашому культурному оточенні, де тільки вчені та вчені, почуєш таке? Ясна річ, з вулиці словечко. Якесь прізвисько. Хуліганське. Бать-ки-п'янички вживають такі слівця, а діти й собі переймають. Але ти викинь з голови. Заспокойся. Я завтра ж сама довідаюся в онучки. Воно ще мале, дурне, нічого не втаїть. Та спокою не було. Цибу аж пекла цікавість, що означає те осоружне слово. І коли Ольга Максимівна, заснувши, протяжно засопіла, він підвівся з ліжка, пішов до телефону і, набравши номер викладача зі своєї кафедри, схвильовано повів розмову. Василь Якович? Пробачте, що так пізно турбую. Це я, Циба. Впізнали? Хочу вас запитати, що означає слово «дуримар»? Та ви що? Не з похмілля я, а цілком серйозно. Чого серед ночі? Ну, таку потребу маю. Ви вважаєте, що це провокаційне запитання перед конкурсом на заміщення посади доцента? Що ви, дорогий мій. Та я вас від душі. Що, що? Запитати у професора Воловича? Ну, спасибі. Ще раз вибачаюся. «Чи він також не знає,…


 Copyright © 2021-2025 "Перець - гумор і сатира"