Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1985 №20 Сторінка 2

(Телеграфне Агентство Перця)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 1985 / № 20 / Сторінка № 2
Журнал Перець 1985 №20 Сторінка 2 - Телеграфне Агентство Перця. Мал. В ЗЕЛІНСЬКОГО Мал. В. ЗАВ'ЯЛОВА ЦІ «МИЛЯТЬСЯ» В РОБОЧИЙ ЧАС ГОДИТЬСЯ ЗА ТАКУ ЗАТІЮ І ЛЛЮТЬ ВСЕРЕДИНУ НЕ КВАС... НАМИЛИТИ ДОБРЯЧЕ ШИЮ! КОНКУРС ЗАВЕРШЕНО, КОНКУРС ТРИВАЄ ВОРОШИЛОВГРАДСЬКА область. (Кор. ТАП). Підведено підсумки першого туру конкурсу на країну відписку, одержану жителями села Золота-рівки Попаснянського району з приводу спорудження Будинку культури, яке будівельне управління тресту «Лисичанськхімнафтобуд» веде вже десятий рік. Перше місце присуджено відповіді начальника облуправління культури товариша Долгих, одержаній торік, у якій запевняється, що для завершення робіт виділено «відповідні капіталовкладення», а сам хід будівництва «взято під особливий контроль». Оскільки «особливий контроль» ніяк не вплинув на бездіяльних будівельників і можна чекати нових відписок, жюрі оголосило про початок другого туру цього цікавого конкурсу. БУДИНОК ГОЛОВОЛОМКА ДНІПРОПЕТРОВСЬКА область. (Власкор ТАП). Останнім часом серед більшості людей спостерігається жвавий інтерес до розв’язання всіляких головоломок візьміть, зокрема, славнозвісний кубик Рубика. Не відстають від віянь моди у цьому плані й будівельники Дніпродзер-жинського домобудівного комбінату. Так, любителям усіляких логічних загадок вони зробили чудовий подарунок спорудили у місті по вулиці Маршала Жукова будинок № 3. Але жити в ньому, не зробивши попередньо капітального ремонту, практично неможливо: вся столярка у квартирах перехняблена, шпалери поклеєно так-сяк, скло не тримається у віконних рамах, батареї опалення ледь закріплено. Отож тепер кожний новосел, отримавши у цій новобудові квартиру, щодня ламає собі голову над одним нерозв’язним питанням: чим керувалася державна комісія, приймаючи будинок у його творців? ЩЕ ОДНА ПРИТОКА ПОЛТАВСЬКА область. (Кор. ТАП). Природа неохоче відкриває свої таємниці. Донині вважалося, що всі притоки річки Сули давно відомі. Проте зовсім недавно лубенські природолюби зробили цікаве відкриття: виявляється, Сула має ще одну досі нікому не відому артерію свого поповнення. Починається вона з подвір’я свиновідгодівельного комплексу, що за селом Литвяки. І хоча за своєю довжиною нова притока невелика, зате внесок її загалом відчутний: від тих нечистот, що безперервним потоком вливаються у Сулу, дохнуть на левадах жаби, а у самій річці гине все живе. ДВІ КАРТИНКИ З Хто їсть, а хто плямкає... До чого ж нетямущі люди живуть і працюють у колгоспі «Радянська Україна» Близнюківського району на Харківщині: ніяк не можуть збагнути, що голова правління Іван Миколайович Торопченко не сонце, всіх не зігріє. їм би задовольнятися тими крихтами головівської уваги, що перепадають зі щедрого столу любові Івана Миколайовича до ближніх і далеких знайомих, так ні, носа вернуть. «А ми чим гірші?» питають. Візьмемо для прикладу комбікорм. Виписують його рядовим колгоспникам? Виписують. Годуйте, мовляв, власну худобину, щоб аж за вухами у неї лящало. Правда, по шістнадцять копійок за кілограм виписують, а представники керівної ланки (завгосп, головбух, головний агроном та й сам голова) брали його з комори по ціні, утричі нижчій, але хіба в грошах щастя, хіба турботу можна виразити в копійках? Так само й поросята. Може купити собі трудяга-механізатор чи доярка рожевошкіро-го малюка для відгодівлі? Може. І такого ж віку новонароджене телятко їм доступне. Гони три п'ятдесят за кіло живої ваги (якщо це майбутня свиня) або троячку (якщо це бичок у перспективі) і доводь його до вищесередньої вгодованості собі на здоров'я. Так, знову ж таки, ні, очі колять: чому з нас, мовляв, оце стільки правлять, а приїде до голови якийсь родич, добрий знайомий чи просто хтось із райцентру, то їм натоптують машини живим товаром по два карбованці за кіло? Це стосовно живої ваги. А якщо взяти неживу, то й тут Іван Миколайович Торопченко не скупиться. Непокарані поросята У колгоспі ім. XXII з'їзду КПРС Барвен-ківського району на Харківщині поросята почали перекидатися догори ратичками. І так те діло активно пішло, що за два місяці ціла сотня у потойбічне царство попростувала. Голова колгоспу Володимир Петрович При-ходько страшенно від того розгнівався. Та й те сказати, тих поросяток у господарстві і так, як у їжака хвоста, а вони ще, триклятущі, надумали дохнути. З'ясувати і негайно доповісти! сердито розпорядився голова. Колгоспні спеціалісти кинулися до свинотоварної ферми. А як усі крапки над «і» поставили, мерщій до контори. Таки дохнуть, товаришу голова. Чому? Бо сухий комбікорм їдять. Без водички. Свинарки вже криком кричать воду їм подавай, А чому це без водички? здивувався В. П. Приходько. Бо немає її на фермі. Як то немає? Адже була. Колись була. А тепер? А тепер нема. Та ви ж самі знаєте, який там насос, що воду повинен качати, день працює, десять лагодимо. ОДНІЄЇ МІСЦИНКИ Виписуйте! Виписуйте теє м'ясо! гукає він регулярно до чималого бухгалтерського апарату. Нехай люди на здоров'ячко його їдять. І…
 Телеграфне Агентство Перця

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"