Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1985 №22 Сторінка 8

(Незвичайні ситуації)
Журнал Перець 1985 №22 Сторінка 8 - Незвичайні ситуації. ЖУНййі Мал. В. ГЛИВЕНКА СйТУ Шії Мал. А. АРУТЮНЯНЦА ЦЮ 4, АЧ У ЗБУДОВАНО НА КОШТИ, А які МУСИАМІ ПІТИ НА І БУДІВНИЦТВО СПОРТИВНОГО Біжи мерщій там щось імпортне приміряють. Ти що, треба ж проект закінчувати! Мал. В. ЧМИРЬОВА І а ви тільки терпите в нашій конторі п'яницю, хапугу, хабарника! наклепника!! Досить панькатися! Женіть мене втришия! « Мал. В. СОЛОНЬКА Товаришу інспектор, я винен, я неправильно обігнав. Ні, це я винен, я перевищив швидкість! Мал. І. АЛЕКСАНДРОВИЧА Дах тече! Немає проблеми! Іваненко, щоб через п'ять хвилин уже почав лагодити! Наспиртований ДОБРОДІЙ Неможливо в одному фейлетоні викласти всі відомі авторові факти і подробиці з порушеної теми. Фейлетон такого не витримає, розвалиться. Тому й доводиться обмежувати себе: дещо викладати, а решту залишати в блокноті. Як при арифметичних діях, пригадуєте: два пишемо, один в умі. Отож і у фейлетоні «Автограф на вимогу» («Перець», № 10 за 1985 р.) ми також змушені були розповісти не все, що знали, дещо залишили в умі. У фейлетоні, нагадаємо, йшлося про начальника тарного цеху радгоспу-заводу «Мукачівський» Ж І. Ассєва, який побив на роботі колегу, за.*цо був звільнений з роботи. А робітники цеху почали розсилати в різні інстанції колективні листи з просьбою поновити Асєєва на посаді. , Так от, у’ тому фейлетоні ми теж не могли назвати всі відомі нам подробиці. Сказали, приміром пцо Асєєв і раніше бував зухвалим і хамуватйЖ з колегами, але не сказали, що хамство й зухвальство він особливо виявляв, коли бував напідпитку. А це бувало нерідко, бо до чарки Валентин Іванович був, м’яко кажучи, небайдужий. Ми, наприклад, звернули увагу на те, що листи робітників до інстанцій написані рафінованою юридичною мовою, але не назвали фактичного автора листів. Не згадали ми й інших зацікавлених осіб, які доклали чимало зусиль у боротьбі «за права Асєєва». Сам Валентин Іванович, пригадуєте, був упевнений, що його врешті-решт обов'язково поновлять на роботі. А я признаюся тепер дуже в цьому сумнівався, бо був переконаний, що конфлікт розв'язуватимуть, виходячи не з кількості автографів на підписному листі, а із суті справи. Однак виявилося, що мав рацію саме Асєєв. Таки надійшов наказ про його поновлення. У даному разі справу вирішила таки кількість підписів під колективним листом. З цього приводу один поважаний профспілковий керівник на Закарпатті пояснив мені: У нас, знаєте, коли надходить лист за багатьма підписами, то його зразу беруть під контроль, а потім вебь час телефонують: «Дивіться там, розберіться уважно, бо ж он скільки людей підписано!» От ми й не витримали... Тим більше, що й у наказі про звільнення не дотримали усіх формальностей... На це й розраховував Асєєв зі своїми спільниками, бо, видно, знали стародавню істину: крапля довбе камінь не силою, а частотою падіння. Вони й тиражували листи робітників цеху в багатьох копіях, розсилали й розвозили по інстанціях. У якійсь, гадали, має клюнути. І таки клюнуло. Отак уміло сфабрикований і глобально організований наступ на інстанції інколи призводить до захисту людини, котра на цей захист ніяк не заслуговує. А що Асєєв справді не заслуговував захисту, ствердили дальші події. Поновили, отже, Валентина Івановича в посаді, а небавом у підсобному приміщенні тарного цеху знайшли 1669 пляшок (по 0,7 літра), заповнених прозорою рідиною, яка при аналізі виявилася очищеним спиртом. А це ж, погодьтесь, не півлітра, яку приятель принагідно заніс, а все-таки більше тонни ректифікату. Чий спирт? запитали у Валентина Івановича, бо ключі від цієї підсобки весь час були в нього. Поняття не маю! І не відаю, як він там опинився. Асєєв дивився наївними очима кро- І, лика з похмілля. Відповідь видалася не стопроцентно переконливою. Тому, про всяк випадок, вирішили провести ще і обшук на квартирі поновленого нач. цеху. І знайшли там два бідони, чотири бутелі й десять пляшок, у які було розлито понад 110 літрів такого ж самого ректифікату. Відкараскатися від цього спирту Асєєву ніяк не випадало. І тепер він виявив уже не лише знайому нам примітивну хитрість, а…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"