Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1985 №12 Сторінка 3

/ Перець /Журнал перець / Рік 1985 / № 12 / Сторінка № 3
Перець 1985 №12 Сторінка 3. Мап. В. ГЛИВЕНКА Ти ж, діду, на пенсії, то й зачекати можеш. А люди он з роботи вискочили!.. ЯКИЙ САВА, ТАКА Й СЛАВА Хто, скажіть мені, не спалахнув би благородним гнівом, довідавшись, що голова колгоспу свідомо згноїв на току тисячу центнерів добірного зерна, що телята на колгоспній фермі мруть, як мухи, а доросла рогата худоба, наче північні олені, длубається у снігу в надії виколупати бодай пучок позаторішньої соломи? Спалахнули і ми, вичитавши про всі ці неподобства з листа тракториста колгоспу імені Димитрова Володимир-Волинського району Волинської області В. І. Захарчука. А ще переповнилися почуттям глибокої вдячності до Василя Івановича, який сам-один став на двобій з марнотратниками, нехлюями і неприхованими злодюгами, якими аж кишить село Селець, а також із їхніми покровителями з числа районного керівництва. «Допоможи мені, Перче, в цій борні, благав безстрашний правдолюб, бо моральні і фізичні сили мої вичерпуються, і зло зможе восторжествувати». Коли я приїхав у село Селець, Василь Іванович був ще живий. Скажу більше: він ані на скілечки не видався мені схожим на загнаного у глухий кут, зацькованого горопаху. Навпаки, у перші ж хвилини нашої розмови заявив, що сьогодні у нього неприйомний день, бо треба їхати у райцентр до стоматолога. Єдине, що він може зробити для кореспондента, так це супроводити його у Володи-мир-Волинський до готелю, а по дорозі він розкаже, як коїлося неподобство і як ховалися кінці у воду. Поки я влаштовувався, Захарчук зателефонував прокуророві району і категорично звелів нікуди не рипатися з кабінету, бо до нього зараз прийде на серйозну розмову кореспондент «Перця». У прокурора є всі документальні докази злочинної безгосподарності керівництва нашого колгоспу, пояснив він. Зокрема, акт про погноєне зерно. Після прокурора сходіть до голови районного комітету народного контролю, він у курсі. А коли наберетеся вражень і фактів, ми з вами і поговоримо. Та глядіть, не забувайте, що мене готові живцем з'їсти. Вражень я набрався. Але трохи не тих, на які розраховував Василь Іванович. Ну, передусім, ніякого акту на тисячу центнерів угробленого хліба я не знайшов. І не міг знайти, бо його ніколи не існувало в природі. А не існувало тому,…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

 Copyright © 2021-2024 "Перець - гумор і сатира"