Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1985 №24 Сторінка 4

Перець 1985 №24 Сторінка 4. З ПОПРАВКОЮ НА ВІТЕР І Усе життя нас переслідують нескінченні «чому?» Чому огірок зелений? Чому Всесвіт без початку і кінця? Чому Петренку другий рік підряд виділяють путівку до санаторію, а інші до профілакторію не випросять? І, нарешті, чому до сусіднього молочного магазину по середах не завозять кефіру напівжирного? Деякі відповіді приходять самі собою. А деякі довго виношуються і раптом осяюють нас так само несподівано, як (щоб довго не мучитися над порівнянням) знамените яблуко Ньютона. У моїй пам'яті відклалася одна сценка, що колись відбулася в ресторані. Офіціант, приймаючи замовлення на товариську вечерю, назвав клієнтові суму, від якої той зблід. За що? спитав тремтячим голосом. Я ж замовляв лише дві пляшки, п'ять салатів і шість ескалопів!.. А дзеркало? перебив його офіціант. Яке дзеркало? отетерів клієнт. А он те, котре сьогодні ввечері розіб'є один з ваших друзів. Мої друзі не б'ють дзеркал! обурився відвідувач. Поки не сідають за стіл, уточнив офіціант. А ви краще спасибі скажіть, що я з вас не беру за шапку. Яку ще шапку? зовсім сторопів відвідувач. У мене вже таке було, офіціант хитро посміхнувся, клієнт замість своєї кроликової чужу ондатрову надягнув. А я потім викручувався... Так от, тоді я спитав себе чому? Чому офіціант дозволяє собі подібну зухвалість? А відповідь на запитання знайшов аж тільки те- пер, збираючи матеріал ось до цього фейлетону. І подумки виправив слово «зухвалість» на «далекоглядність». Далекоглядні люди, подумав, вони все передбачають. А от саме цієї далекоглядності й бракувало тим, хто складав кошторис на будівництво нового корпусу Центральної наукової бібліотеки АН УРСР. Не знайшлося тоді, на жаль, далекоглядної людини, яка б рішуче запитала: «А хто буде платити за дзеркало, тобто, пробачте, за вітер, який вільно гулятиме будовою, видуваючи геть абияк прилаштовані шибки і сяк-так закріплені ліхтарі? За дощ, котрий через відсутність даху рясно поливатиме трансформаторні підстанції, розподільчі щити, всю металеву арматуру?..» Якби така людина тоді знайшлася, може б, одразу і затвердили кошторис на суму принаймні вдвічі більшу і не довелося б згодом регулярно вимолювати дотації. А так кошторис було затверджено без урахування цих поправок на вітер, дощ і т. д., а також визначено строк здачі об'єкта 1979 рік. Багато говорилося і писалося про майбутню споруду, яка нарешті вирішить проблему зберігання унікального десятимільйонного книжкового фонду, що сприятиме перетворенню бібліотеки на інформаційний центр, оснащений сучасною обчислювальною технікою, дозволить включити її в єдину державну систему науково-технічної інформації. Чимало за ці десять років відбулося засідань і нарад на середньому і високому рівнях, де будівельників, зокрема, генпідрядника трест «Київміськбуд-7» (керуючий В. П. Мозолевський) лаяли за відставання, шпетили за зволікання. Якби всі листи і рішення, циркуляри і накази разом із протоколами тих засідань та нарад скласти докупи і переплести, то бібліотечний фонд збагатився б іще кількома ваговитими томами. Та в результаті як зберігалися два з половиною мільйона книг і журналів у дванадцятьох аварійних підвалах, розкиданих по різних районах міста, в умовах, «що призводять до інтенсивного їх псування», так зберігаються й досі. А серед тих книг унікальні видання п'ятнадцятого двадцятого століть!.. Усі довгобуди, на перший погляд, подібні між собою, як подібні у таких випадках контраргументи будівельників: Постачальники винні, погано забезпечують…


 Copyright © 2021-2025 "Перець - гумор і сатира"