Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1986 №18 Сторінка 8

Перець 1986 №18 Сторінка 8. КЛУБ ГУБИТЕЛІВ ПРИРОДИ БАОБАБИ БІЛЯ МОНАЧИНА Після деякої перерви члени Клубу губителів природи знову зібралися на своє засідання. На порядку денному стояло одне питання: «Кого приймати до Клубу, а кого ні!» У нас с статут, де зазначено: «Усіх, хто губить природу», казали одні. Ага, приймали усіх підряд, а потім майже рік мантію з латаття, сухих гілок та листя шукали. Бо без неї посвята в члени нашого Клубу неможлива, заперечували інші. Приймати тих, у кого с «публікації»! Які ще публікації! Ну, наприклад, надрукували про тебе фейлетон чи замітку у пресі отже, губитель. Давайте без бюрократії, розсудив головуючий. Губить чоловік природу достойний членського квитка! Не треба порушувати наш статут. Приймати будемо усіх. Ну, а в першу чергу, звичайно, тих, кого відзначено на сторінках періодики. Після цього відбулося голосне читання фейлетонів «Здавально-приймальні ігри на лоні природи» та «Баобаби біля Моначина», що друкуються нижче, їх героїв було одноголосно прийнято до клубу. Своя картопля ближче до тіла, ніж незнайомий широкій громадськості судак. Свідомі й несвідомі гуртом кинулися до заслінки... І тепер каналізаційний надлишок, приблизно шоста частина всіх міських стоків, звично стікає старим руслом просто в Сулу. Тайм IV Ідеальний. Загальні збори у колгоспах «Перемога» і «Заповіт Ілліча», що у Волочиському районі на Хмельниччині, відбувалися в один день і в один час 22 вересня 1979 року. І головуючий на зборах у «Перемозі» Ковальчук В. Г.,і голова зборів у «Заповіті Ілліча» Лисенко І. М. оголосили однаковий, як дві краплі води, порядок денний. І ухвала, прийнята у «Перемозі», нічим не відрізнялася від ухвали колгоспників, що працюють у «Заповіті Ілліча». Проголосували «за» одноголосно майже 500 чоловік. Отже, товариші, сказали головуючі, віднині в наших угіддях ніяких боліт немас, а с в нас державний заказник республіканського значення, і не просто собі заказник, а заказник гідрологічний. Ну звісно, діло потрібне, схвально загули колгоспники, хай гніздиться там усяка птиця, плодиться болотяна звірина, хай нагулюють жирок коропи у ставках. І нам буде гарно, та й лелекам чи диким качкам безпечно й привільно під нашою охороною. Хай приїздять до нас з інших районів, областей і вчаться, як треба любити й оберігати природу. Та, як кажуть, добрий початок половина діла. Згодом було видано колгоспам охоронні свідоцтва. Колгосп «Перемога» брав під свою опіку 119 гектарів заказника, а «Заповіт Ілліча» 21. А постановою Ради Міністрів УРСР N 132 від 25 лютого 1980 року «типове низинне болото в заплаві річки Грабарки, яке має велике водорегулююче значення» було затверджене як Моначинський державний заказник. Міністерство сільського господарства УРСР і Державний комітет УРСР по охороні природи 2 червня 1980, а потім ще раз 28 листопада 1985 року, затвердили Положення про Моначинський державний заказник, у якому йшлося про те, що в урочищі забороняються меліоративні роботи, видобування торфу та інших корисних копалин, випас худоби, викошування сіна, виполювання трав'яного покрову, будівництва споруд, рух транспорту і т. д. Передбачалося, що Моначинський державний заказник може стати місцем, де проводитимуться науково-дослідні роботи і проходитимуть практику студенти-біологи. Радійте, вальдшнепи і чорниші, норці великі і малі, та ще й норці сірощокі, білі лелеки, чаплі сірі і чаплі руді, кохайтеся на водяних просторах, лебеді з лебідками. Хлю-почіться у голубих водоймах, линці з коропами, і не дрімайте, аби щука вас не впіймала Радійте, майбутні ботаніки, зоологи, орнітологи, іхтіологи, ентомологи, вивчайте, на здоров'я, різних там болотяних жучків і комашок... Але, стривайте... Почекаємо радіти. Ми забули сказати ще про одного господаря Моначинського заказника, якому належить 65 га угідь. Це Хмельницький облрибкомбінат, що знаходиться в м. Меджибожі, за сотню кілометрів з гаком від Моначинського урочища. Не поспішайте перефразовувати відоме прислів'я про те, що на городі бузина, а дядько у Києві... чи то пак, у Меджибожі. Зв'язок туї Тайм І. Фольклорний. Схильне до міфотворчості навколишнє населення стверджує, що в сулянських водах колись водилися раки. Але після того, як котресь достроково введене до ладу підприємство хлюпнуло свої ВІДХОДИ просто в річку, ВОНИ ЩІЛЬНИМИ уайт-спірітом. Згідно з усіма розрахунками, спецмікроби, які брали посильну участь в біологічній очистці стоків, мусили б дати дуба. Про це свідчать і аналізи: бувалі, виховані в антигігієнічних умовах суцільного бруду, мікроби проти уайт-спіріту не встояли вилягли як один. Але невгамовний людський пого- шість старших майстрів. Серед них був навіть такий, що присягався випити склянку очищеної під його керівництвом води. І уціліти. Але за склянку він згоджувався взятися лише після цілої низки виробничих заходів. Заходи за його правління втілити в життя не вдалося, і склянка залишилася неторканою. Тайм III, який зводить нанівець тайм II. 11 1. 11«І. Здавально-приймальні ігри на лоні природи рядами посунули на сушу, видряпалися на досить крутий берег і подалися в ближні переліски. З того часу в Сулі раків немає. Зате вночі, коли добре прислухатися, можна почути тонкий посвист. Такий, як у шпаків, тільки тихіший. То, сумуючи за рідною стихією, тужливо свистять сулянські раки. Але я особисто в це не вірю. Бо, на відміну від людей, раки не вміють свистіти. І якщо вони й емігрували в переліски, то повинні лос і тут, всупереч науковим фактам, стверджує, що мікроби вціліли. Просто, зіткнувшись із несприятливими виробничими умовами, вони, мовляв, опустилися на дно і залягли у сплячку. До кращих часів. Звичайно, з наукового погляду це безглуздя. Але не зовсім. Бо легенда передає загальний оптимізм місцевої боротьби за збереження навколишнього середовища. Або оця історія з мікробами. Лубенський завод «Комсомолець» якось уночі скинув у очисні споруди ковдрово-повстяної фабрики дещицю нафтопродуктів. Разом з Тайм II. Діловий. Боротьба триває досить напружена. Упродовж двох років очисні споруди м'ясокомбінату очолювало Але це не означає, що в справі очистки не було поступу. Був. Окрім начальників, поміняли потужні вентилятори, які привезли майже з протилежного кінця Союзу, реорганізовано роботу лабораторії, планується механічна очистка пісколовок... Поряд, на досить стареньких спорудах ковдрово-повстяноі фабрики, теж не дрімають. Незважаючи на перевантаженість, чистять, як можуть. І якби раптом оголосили конкурс на кращу емблему цих споруд, то я б запропонував: на тлі синього неба зобразити постать схиленої над потічком красуні з лабораторною пробіркою в руках. Тільки... як передати запах потічка графічно? Але всі ці розрізнені й часто малоефективні зусилля по очистці міських стоків здаються взагалі марними з огляду на те, що буквально в центрі Лубен, на вулиці Чкалова, з міської каналізації виринає…


 Copyright © 2021-2025 "Перець - гумор і сатира"