Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1986 №10 Сторінка 3

Журнал Перець 1986 №10 Сторінка 3. АЛИ ПЕРЦЮ! Мал. О. МОНАСТИРСЬКОГО Написали листа до редакції жителі села Павлиша Онуфріїв- ського району. Скаржились вони на те, що до їхнього універмагу завезли товари підвищеного попиту, а от придбати щось із тих товарів ніхто з них не зміг, бо, мовляв, продавці весь дефіцит пустили «наліво». Перець заціка- вився цією сп вою і тепер пові- домляє авторам листа що вони помилилися. Товар продавці «на- ліво» не пустили, оскільки він навіть до них не дійшов. Кирко у нас голова! Усі наші розгадують кросворди, а він їх складає. Як повідомив редакції голова Кіровоградського обласного комітету народного контролю А. А. Давиденко, товарознавець Онуфріївської райспоживспілки Колесник А. М., одержавши на міжрайбазі облспоживспілки товари підвищеного попиту, у продаж їх не пустила. Вона сама збула цей дефіцит на кілька тисяч карбованців, а в касу універмагу віддала гроші. За отакі трюки Колесник А. М. з роботи звільнено, а рішенням народного суду її засуджено до одного року позбавлення волі. Цій новій справі явно бракує реклами. Не претендуючи на визнання заслуг у тонкій, делікатній, а часом просто-таки крихкій діяльності по організації масових привад, але будучи ногами і руками за прогрес і дальший швидкий розвиток побутового облуговування, я все-таки спробую просунути вперед одне корисне починання. А ви не пішли б на це, якби чудового дня до вас зайшов фахівець з обличчям, втомленим роздумами і пошуками, й гірко промовив: РЕМОНТНІ ОБСТАВИНИ Люди стали байдужі. їх не хвилює поступ. Більше того, їх не цікавлять навіть власні зручності... І нічим не можна зарадити? Може, хоч ми чимось... Навряд! Такою закінчено-песимістичною була вступна частина нашої бесіди зі старшим майстром Львівського середнього професійно-технічного училища № 57 Миколою Дмитровичем Веремчу-ком. Діловий, енергійний, він не витримав випробування сучасними звичаями. Справді, і сильніший за нього похитнувся б, якби віч-на-віч зустрівся з явищем, про яке мова нижче. Скільки ви заплатили за останній ремонт вашої квартири? Відповідайте з точністю до десятки. Це важливо. Що? За двокімнатну двісті п’ятдесят? Ага, не рахуючи харчів і витрат на таксі, якими привозили майстрів? А ви за свої сорок п’ять метрів? Кажіть голосніше. Боїтесь, щоб сусіди не почули, бо скажуть, що живете не за достатками? А ви? Обійшлося у грошах недорого, але в черзі стояли до сивини? У вас, отже, були контакти з ЖЕУ... Ніхто з опитаних, як бачите, не назвав точної суми, хоч ми і просили. Очима тільки й піднятими вгору вказівними пальцями натякали, що на ремонт можна йти, лише добре зваживши власні матеріальні ресурси і стан здоров'я. Оця, либонь, обставина, а саме панічний страх наших краян перед ремонтом і спричинила занепадницький настрій старшого майстра. Річ у тім, що у дванадцятій п'ятирічці училище орієнтується на збільшення втричі випуску продукції для базових підприємств і надання побутових послуг населенню. Але не це турбує Миколу Дмитровича. Застосувавши, як мовиться, резерви і використавши приховані можливості, можна шугонути уперед ще й швидше. Клопочеться він тим, що без реклами важко збільшити обсяг отих побутових послуг. Приміром, училище за якогось червінця з гаком може відремонтувати квартиру. Але хто про це знає? Де заяви від трудящих? Отож-бо. Добре, що попервах виручив сам директор закладу О. К. Романов. Олександр Кузьмич так і сказав: бери, Дмитровичу, своїх орлів і йди на вулицю Артема. Знайди там будинок № 22, а в ньому шістнадцяту квартиру і за діло. Тут треба сказати, що з орлами саме такого профілю в СПТУ-57 досить туго. Малярським справам тут навчається дуже обмежене число учнів. Ав- тослюсарів, інших майбутніх ахівців хоч у парадне каре шикуй, а малярів квола вервечка. Кинувся Микола Дмитрович збирати бригаду діло не йде. Відмовляються майстри давати своїх вихованців. Одні кивають на те, що підготовка в них іще не дуже, інші посилаються на зайнятість. Були й хитромудріші варіанти відмов. Приміром, учні в групі № 1, які вчаться в училищі лише кілька місяців, щойно дійшли…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"