Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1986 №23 Сторінка 8

(Вибрики Пегаса)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 1986 / № 23 / Сторінка № 8
Журнал Перець 1986 №23 Сторінка 8 - Вибрики Пегаса. Пане Каренін, лунає з екрана, до вас на прийом проситься слідчий прокуратури. Слідчий прокуратури? До мене? Дивно... Він чекає у передпокої. Впустіть! Фільм третій Якось один невіглас почав вередува- Як побачу у титрах «за мотивами», одразу телевізор вимикаю... Хіба не ретрограді Хіба не консерватор? Адже для сучасного кіномитця будь-який класичний твір лише сировина для глибинного осмислення теми! Я й сам замислив пречудовий се-мифільмовий серіал з інтригуючою назвою «Голова на рейках». Фільм перший Що ви мелете?! Це його колишня дружина... Хіба Каренін порушував справу про розлучення? Він для цього акту надто боязкий... Чому ж ви називаєте труп «колишньою дружиною», а не теперішньою? У цьому й криється фатальна таємниця... «ТРУП НЕВІДОМОЇ ЖІНКИ» Далекі часи осоружного царату. На рейках Миколаївської залізниці знайдено труп невідомої жінки, тіло якої пошматоване поїздом. Хто її штовхнув під колеса? На місце події один за одним прибувають обер-поліцмейстер, прокурор, слідчий, радник з кримінальних питань, лікар, різні чиновники на побігеньках. Дійові особи весь час рухаються туди-сюди, зупиняються на перекури, скаржаться на болячки, діляться плітками, позіхають, гомонять про погоду, а також про міжнародне становище, напружено мислять і не менш напружено нудяться. Неспокій глядача весь час зростає: що ж, власне, сталося? Нарешті, коли серія ось-ось вже й завершиться, дійові особи збираються в станційному буфеті на оперативну нараду. Лікарю, від чого вмерла потерпіла? запитує слідчий. Дати відповідь я зможу лише після всебічної медичної експертизи... Коли почнете розтин тіла? Я заперечую! втручається прокурор. На якій підставі? запитує обер-поліцмейстер. Я забороняю розтинати й так пошматоване тіло, поки труп не буде спізнано. Слушно! Здається, я десь бачив цю даму, замислено озвався кримінальний радник. Справді? Тільки тоді вона була рок в на десять молодша... Хто ж вона? Найліпше про це запитати у Ка-реніна... Кареніна? Це ж якого? З департаменту закордонних справ. . Отакої! Ви хочете вплутати впливову особу в цю брудну історію? У нього зв'язки... Знаю... Шлюбні... З цим тру- Фільм другий «СЛІДЧИЙ ПРИХОДИТЬ УДЕНЬ» Друга серія уявляється мені яскраво. Я куняю перед телевізором, а дочка Маруся миє на кухні посуд. Дитя вже звикло, що під час телевізійних серіалів без усяких сюжетних втрат можна преспокійно мити підлогу, прати білизну, а то й піти у продмаг та постояти у черзі. Тату! гукає Маруся з кухні. А що по телику? Та ще нічого такого... Каренін ще спить... Ага! Ось заходить слуга і торсає його за плече... Каренін продирає очі... Через деякий час знову: Татусю, а що по телику? Каренін уже поголився... Сів їсти... А що йому подають? Та, мабуть, фірмовий сніданок туриста... З найближчої їдальні... Невже? Факт! Бо від тих харчів кривиться... Важка роль! співчуває акторові Маруся... Татусю, чого ти замовк? Щось цікаве? Та ні... Просто задрімав.. А що по телику? Та нічого такого... Каренін їде у відкритому кабріолеті по Невському проспекту... Ця вулиця дуже довга, хтозна-коли він доїде... А куди він їде? На службу, звичайно... Просто їде та и усе? Просто у кіно нічого не буває.. Він їде і весь час активно розкланюється з дамочками та неробами, що без діла вештаються у робочий час... Таточку, а ти покличеш мене, коли кіно нарешті почнеться? Авжеж... Уже, мабуть, скоро, бо до кінця серії лишається десять хвилин... «ТІНЬ ПІДОЗРИ» Так само ясно уявляється й третя серія. Маруся прибігає з бібліотеки-читальні і ще з порогу волає: Не запізнилася? Та ти що? До кінця серії ще аж п’ятнадцять хвилин! Якраз на початок прийшла... Пане Каренін, з вашою дружиною сталося лихо. Це мене не дивує! Чому? Моя благовірна ніде й ніколи не працювала... Та й що з цього? А те, що від неробства навісніла... Я вас не розумію. Прикро про це казати, та що вдієш? У неї самі любощі в голові. Поки я на службі, вона злигалася з таким же дармоїдом, як сама... Як ви дізналися? Таж вона втекла з ним за кордон! А мене лишила з малою дитиною... Мовляв, сам виховуй, поки я по закордонах з коханцем тиняюся... Теж мені мамаша! Однак у нас є неспростовні докази, що вона перебуває зараз у Петербурзі. Ще б пак! Коханець її покинув, коли набридла... І що ви думаєте? Ця жіночка безсоромно полізла знову до мене! А що ви? Виставив її за двері! Коли це сталося? Вчора, увечері... Точніше уже вночі... Отже, ви останній, хто бачив її живою. Живою? Ви про що? Сьогодні вранці знайдено труп вашої дружини. Що?! Чи маєте надійне алібі? Наступні серії «Убивця без алібі», «У тенетах кохання», «Солодке життя з полюбовником» та «Смерть під коле- пом . Марусю! Біжи хутчіш! Кіно почалося, а до кінця одна хвилина! сами» я навмисне не писатиму. У кіностудіях так і чатують на удосконалювачів класиків цілі натовпи співавторів. Ач які! Ласі на готовеньке! Отож, нехай теж попрацюють! Я їм свою «Голову...» за мотивами Л. М. Толстого (до речі, з безвиразною назвою «Анна Кареніна») просто так, за безцінь, не віддам.. Гадаєте, що нічого у мене не вийде? Помиляєтеся. Кажуть, що твори А. П. Чехова це сміх крізь сльози. Так от: в сучасних екранізаціях «за мотивами» сміху вже нема. Лишилися самі сльози... Це мене й надихає! Юрій ЯЧЕИКІН. СПОВІДЬ У СЛАВІ САТИРИКАМ НА НЕЗАБУДЬ Сатирик хай не забуває, Хай пам'ята оте стократ, Що ручка кулькова стріляє Не гірше часом від гармат; Що це не іграшка хлоп'яти, А справжня зброя для бійців, Яким належить в зло ціляти, А не полохать горобців! (їда? Такий підзаголовок має широко знаний роман П. Загребельного «Я, Богдан». Це й наштовхнуло на думку дати «висповідатися» відомим нашим пись- менникам, зокрема самому Павлові Загребельному, Юрієві ЛАушкетику, Володимирові Яворівському, Миколі Вінграновському, Віталієві Коротнчу. Я, ПАВЛО... Що? Сповідь у славі? Хто це придумав? Я? Ну то й що?! Нехай над цим сушать голови нащадки. Скажу тільки одне: в усьому винні критики. Я написав вісімнадцять романів, напишу ще стільки ж. А знайшовся хоч один критик, який сказав би про них путнє слово? Чорта лисого! Не по зубах їм мої книжки. Вони до того занемидорилися, що вже живого слова не сприймають. І взагалі це баласт у нашій літературі. Через їхню недолугість я сам змушений часто братися за критику, щоб «неложними устами сказати правду». А з критиками буде окрема розмова. Без свідків, їм давно вже слід, як і моєму герою Самусеві, набити... тобто намилити шиї. Я, ЮРІЙ... Сповідь у славі? Воно ще ранувато і якось незручно і перед ровесниками, і перед старшими…
 Вибрики Пегаса

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"