Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1986 №02 Сторінка 5

(Фрази, Усмішки)
Журнал Перець 1986 №02 Сторінка 5 - Фрази, Усмішки. Мал. Ю. ТРУНЬОВА ф Для декого бути у своїй тарілці це заглядати в чужу. ф Часом, щоб не поступитися місцем, дають дорогу. К со е ф Іноді усміхаються лише для того, щоб показати зуби. ф Ніщо не змушує так сушити голову, як підмочена репутація. ф Інколи б'ють не ледачого, а лежачого. ф Не кожен, хто купається у розкошах, виходить з них сухим. ф Не на кожну глибину розумно пірнати з головою. Леонід СУХОРУКОВ. ТАКЕ-СЯКЕ УСМІШКА А пішло це все від Лукерки. Дуже вже вона любила біля криниці молодицям розповідати: Покришила свіжий бурячок та капусточку, молоденьку картопельку, нарвала укропу, петру-шечки, кинула такого-сякого, та такий добрий борщ зварила... Мій Іван аж два полумиски з'їв, ще й добавки попросив. Слухаючи її, молодиці кивали головами та похихикували проміж себе: Мабуть, дуже смачне оте «таке-сяке», принесене Лукерці з радгоспної комори її чоловіком. Отож і не дивно, що з нього добрий борщ був. Так і пішло з легкої Лукерчиної руки: роздобути такого-сякого. І було воно різного призначення: таке-сяке для курей, таке-сяке для поросят, таке-сяке для корівки і просто таке-сяке. Але щоб за нього судили такого ще не було! Першим, як і слід було чекати, постраждав Лукерчин Іван. Мало того, що з комори попросили, конфіскували «Жигулі», ще й до в’язниці спровадили. Принишкли любителі такого-сякого. Лише безтурботні молодиці регочуть біля криниці: Минулася Лукерці дурничка. Без такого-сякого борщ варить. Петро ПАНЯНЧУК. Послухаєш Бронхіт, коліт... Хвороб у нього Лиш совісті нема, тьма: найбільш симпатичні у всій цій конструкції цементні блоки. З деяких доріжки поробили, інші замість бордюрного каменю пішли, а решта... Хто зна, де та решта. Мабуть, сільські колекціонери до своїх приватних колекцій розтягли. Тільки не подумайте, що на Сумщині лише за баштами гонитва. Техніку теж збирають. Не все підряд, але збирають. Скажімо, голові колгоспу імені Жданова Лебединського району Д. М. Петренку припав до душі зерносушильний комплекс КЗС-40. Вигляд у нього, правда, не такий імпозантний, як у башти, зате ж коштує! Мало не 35 тисяч. Як придбав його колгосп ще на початку 1983 року, так і досі він прикрашає колекцію недіючої колгоспної техніки. Точнісінько такий же комплекс пощастило роздобути і голові колгоспу «Україна» А. М. Дятленку. Правда, не новенький, не прямі сінько із заводського конвейєра, а десь уже із десятих рук. Де тільки той КЗС до цього не колекціонувався, у яких тільки господарствах не валявся роками!…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"