Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1986 №02 Сторінка 2

(Телеграфне Агентство Перця)
Журнал Перець 1986 №02 Сторінка 2 - Телеграфне Агентство Перця. НЕ ПЛАЧ, ПЕТРИКУ! «Дорога редакція! Звертаюся до тебе від імені матерів Борщівського району, а можливо, і всієї Тернопільської області. Поясни нам, як могло таке трапитися, що в аптеках немає звичайних молочних сосок? От у мене зараз плаче дитина, а я їй не можу дати соски, бо її у нас ніде вдень з вогнем не знайти. Раніше хоч у комплектах продавали разом з присипкою, вазеліном та іншими «навантаженнями». У мене тієї присипки кілограми зібралися. А тепер сосок і в комплектах немає... О. СЕМЧИШИН». «Шановний Перець! Моя донька Оксанка плаче, вимагаючи соску, я її заспокоюю: згадуй мак, та їж так! Оце тільки місяць тому привезла їй з обласного центру чотири соски, що продавалися у комплекті «Дитяча аптечка», і вже всі чотири зіпсувалися. А купити в нас у Вознесенському районі Миколаївської області ніде... Т. СКАЧКО». Не плач, мій маленький! Не плач, мій хлопчику! Ти ж майбутній мужчина, а мужчина не повинен плакати. Чуєш? Мужчини ніколи не плачуть. Ти бачив, щоб я, твій батько, колись хоч сльозу пустив? Ну гляньте на нього аж заходиться! Бідна дитинка! Знаю, знаю, соску хочеш. А де я тобі її в дідька візьму? Немає в аптеках сосок! Не за-во-зи-ли! Ясно тобі? Може, будуть на початку наступного кварталу, а, може, і в кінці. Точно ніхто не береться сказати. Ну, ну, ну! Не треба рюмсати, мій хороший! Не треба хлипати, мій козаче! Не роби проблем із дрібниць. Знову завів! Ну, ви бачили щось подібне? Немає в аптекарів сосок можеш ти це зрозуміти нарешті? І зовсім не тому, що аптекарі такі погані про нашого Петрика не хочуть думати. Думають вони, замовляють, аптекоуправління наше республіканське благають, аби зайву тисячу сосок їм підкинуло. А де аптекоуправління на всіх напасеться, коли йому «Хімфармторг» потрібної кількості не дає. Аптекоуправління просить у нього на республіку двадцять три мільйони молочних сосок, а одержує лише шістнадцять. Управління просить чотирнадцять мільйонів «пустушок», а йому занаряджають лише вісім з половиною. Але ж соска не цукерка, щоб її навпіл ділити: Петрику половинку, Оксані половинку... Ось тому Оксані й дісталася соска, а ГІетрико-ві ні. Але ж ГІетрик мужчина! А мужчини вони джентльмени, мусять жінкам поступатися, спочатку соскою, а там, дивись, і місцем в автобусі... Та годі пхикати! Думаєш це так просто взяв і наштампував сосок потрібну кількість! Це зовсім не так просто, синку. Он київський завод «Червоний гумовик», який єдиний у країні ці соски продукує, передове підприємство, за всіма показниками передове і все штампує, штампує, а сосок усе не вистачає і не вистачає. На завод пишуть, на завод телефонують: мовляв, маленькі ГІетрики і Оксанки плачуть сосок вимагають! А дяді й тьоті на тому заводі ще дужче стараються, план перевиконують, понад норму тих сосок чимало випускають та хіба на всіх вас настачишся! Вам одна соска на два тижні, а за нормою вона розрахована аж на два місяці. Знову ти плакати! Ну, я з тобою згоден якість у тих сосок шкутильгає. Але ж і виробничники не сидять, склавши руки. Вже от-от на ті соски новий гост з'явиться. Його давно, давно затверджують, і кажуть, що цього року затвердження таки остаточно відбудеться. Тоді і соска стане товща, не так швидко псуватиметься, і форма її поліпшиться. І ламатися…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"