Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1986 №19 Сторінка 8

(Житіє святих і нечестивих)
Журнал Перець 1986 №19 Сторінка 8 - Житіє святих і нечестивих. Мал В ШИРЯЄВА По-моєму, краще вже тут паритися, ніж кожного дня чекати, що до тебе на базу з «обехеес» прийдуть! А мене до вас на перевиховання прислали. ЧУДЕСА В РЕШЕТІ ГІГ ! !. ЧЙ? ІМЧЄС Неї. СКАРГА ВІД ЛУКАВОГО Знову шефові з якоїсь нагоди улаштува- Він з’явився у редакційному кабінеті несподівано, наче з-під землі. Принаймні, дверей, як мені здалося, ніхто не відчиняв. А втім, можливо, я просто зачитався. Мене звуть нечистий. сказав він. Сідайте, громадянине Нечистий, запросив я. А ваше ім’я та по батькові! На жаль, не маю, невимушено озвався він, умощуючись на стільці. На мить перед моїм поглядом майнув кінчик хвоста, але відвідувач спритно запхав його до кишені оранжевих вельветових штанів. На ньому також був чорний шкіряний піджак, який так ловко облягав сухорляву фігуру, ніби це була його власна шкура. Е-е, як це не маєте? здивувався я. А ось так, не маю і все, терпляче повторив він. По тому добув десь із-під пахви металевого гребінця і з електричним тріскотом розчесав борідку та смоляний чуб. Виразно запахло сіркою. За службою не належить. От творчі псевдоніми є. Лихий, наприклад, або лукавий. А ще чорт, біс, диявол, сатана... То ви чорт?! вражено пробелькотів я. Саме так, з гідністю схилив він голову, і я помітив на ній двоє невеличких блискучих ріжків. І чого ж вам од нас треба? обережно поцікавився я. Захисту, пристрасно мовив він, притиснувши руки до грудей. Захисту і реабілітації! Я вже, було, навіть на грубе порушення інструкції пішов богу молився, але він щось не поспішає допомогти. Може, тому, що я скаржуся саме на його парафію... Богову? зовсім очманів я. Еге ж, підтвердив він. Є тут у вас у Києві на Подолі Хресто-Воздвиженська церква. Настоятелем там отець Василів, а священиком отець Олександр. Загалом церква як церква. Тільки от її староста Антоніна Оверківна Верховлюк просто життя мені не дає. Постійно старається вплута- прочан, записали ж сорок три. Різницю, само собою, до кишені. А обряд поминання! розпалився він. Щоб заповнити поминальну граматку виклади п’ятірку. Останнім разом виклали гроші двісті сімдесят дев’ять чоловік, а у фінансових паперах зазначено тільки п'ятдесят п’ять. Ну, а ви ж тут при чім? здивувався я. Так звалюють же на мене? вигукнув він. Варто було мирським фінорганам викрити шахрайство, як Оверківна та святі отці негайно заповзялися переконувати, буцімто це мої підступи та інтриги і що це я їх поплутав. Та це ще уявіть дрібнички! Випадково у церкві знайшли тайник, а в ньому кілька десятків ікон та інших цінних речей на тисячі карбованців. І знову ж таки як тільки оту не дуже святу Антоніну Верховлюк та її гріховодників-помічників схопили за руки, усі шишки тут же посипалися на мене! Га, як вам подобається? Наче це я кував проти них лихо, а не вони таким от неправедним робом кували своє благополуччя!.. А ви точно до всього цього непричетні? про всяк випадок поцікавився я. Бо ж. вибачте, про вас різне кажуть... Ну. знаєте! образився він. Я, само собою, не безгрішний і моя робота мас певну негативну…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"