Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1986 №11 Сторінка 2

Журнал Перець 1986 №11 Сторінка 2. ПИТАННЯ РУБА! Вельмишановний Анатолію Яковичу! Чесно кажучи, цього свого листа я збирався адресувати не Вам, а своїм давнім знайомим генеральному директору об’єднання «Укрпобутрадіотехніка* Ж. Р. Мейрн су та головному інженеру В. К. Ковтуну, які безпосередньо керують усіма телемайстерня-ми республіки. Та в останній момент у купі скарг на погану роботу отих майстерень натрапив на Ваше інтерв’ю, дане одній із центральних газет, вирізку з якої приклав до свого листа один із скаржників. У ньому Ви сказали, що «на жаль, є ще на окремих підприємствах нашої галузі працівники, які намагаються перекласти промахи на комп'ютери*, а далі намалювали соковито-рожеву перспективу високоякісного сервісу, який чекає на телерадіовласннків. Цю високу якість гарантують нові умови господарювання, на які об’єднання «Укрпобутрадіотехніка* перейшло з початку року і завдяки яким радіомеханіку стане матеріально вигідно виконувати заявку швидко, з високою якістю, оскільки оплата його праці поставлена в пряму залежність від кількості і якості виконаних замовлень. Якщо відверто, то мені важко збагнути, якими ж критеріями оцінювалася робота механіків до переходу на «нові умови господарювання*. Невже чим менше він виконував замовлень і чим більше халтурив, тим вищим був заробіток? Тоді виходить, що всій системі «Побутрадіотехніка» можна було сидіти, склавши руки, і загрібати гроші лопатою? Але повернемося до початку листа. Я так зрозумів, що Ваше «на жаль, є ще на окремих підприємствах працівники...* слід тлумачити як глибоку переконаність у тому, буцімто для розмови про серйозні недоліки немає ані отакусіньких підстав. Тоді як пояснити, що вже цього року, після того, як нова система господарювання, за Вашими словами, пустила міцне коріння і матеріально заінтересовані радіомехаиіки один попе- I ред одного демонструють зразки швидкого і і високоякісного ремонту, потік скарг до редакції на якість і порушення строків ремонту не мілішає, а, можна сказати, навпаки? Я вже подумую про те, щоб попросити Вас, нехай «Укрпобутрадіотехніка» поділиться зі мною кількома штатними одиницями, які допомагали б моїм працівникам реєструвати ці скарги і тут же їх розглядали. Тоді, принаймні, на поштових витратах можна було б якусь дещицю зекономити. Єдине, що втішає, так це тональність відповідей. Якщо раніше, наприклад, жителеві селища Корнин Житомирської області В. І. Красно носу, магнітофон якого понад три місяці пролежав у ремонті, відповіли б лаконічно і просто «Ваш апарат полагоджено», вважаючи, що уже цим ощасливили клієнта, то тепер генеральний директор обласного об’єднання «Побутрадіотехніка» О. В. Куліш не лінується дописати у відповіді кілька люб’язних рядків: «Шановний тов. Красно носі Будь ласка, заберіть свій від ремонтований магнітофон в Попельнянському РТАІ. І жодного слова про те. чому власника магнітофона змусили кілька місяців оббивати пороги ательє. Розчулює і кінцівка відповіді головного інженера полтавського об’єднання «Побутрадіотехніка* Ю. М. Плюйка жителеві міста Гадяча В. 1. Розпутьку, якого також назвали «шановним Василем Івановичем», від імені об’єднання вибачилися за незадовільне обслуговування. Хоч і слабенька, але все ж компенсація за чотиримісячні безперервні візити в майстерню за телевізором « Електрон-722». Але краще було б, якби до скарг з наступним розшаркуванням справа не доходила. Щоб іще переступивши поріг майстерні, відвідувач відчув, що і ного самого тут справді шанують, і його час цінують. Звичайно, Ви можете послатися на погане забезпечення деталями і блоками, на те, що телерадіопродукція деяких підприємств не витримує ніякої критики і часто прямо з прилавка магазину потрапляє в майстерню, приголомшити мене і читачів кількістю гарантійних ремонтів. Ніхто не стверджує, що «Побутрадіотехніка» силосує дефіцитні деталі. Дисципліна поставок справді поки що кульгає на обидві ноги. Але, як на мене, це клієнта не повинно обходити. Бо воно якось нелогічно виходить: приміром, за кожен прострочений день оплати за прокатний телевізор та ж «Побутрадіотехніка» акуратно стягує пеню, причому досить солідну, незважаючи ні на які обставини, а піврічне як не більше маринування телевізора якщо й влітає в копієчку, так тільки його власникові. Було б справедливіше, якби він одержував зрештою не лише моральну компенсацію у вигляді люб’язної відповіді, а й матеріальну. А тоді вже нехай «Побутрадіотехніка* виставляє рахунок своїм недисцнплінованим постачальникам, включивши в нього і цю суму. Такий порядок напевно дисциплінував би обидві сторони. Очевидно, тому, що подібна ідилія (з точки зору клієнта) може лише наснитися, іще в жодній майстерні, в жодному об’єднанні не виникло паніки після появи відвідувача, магнітофон чи телевізор якого не полагоджено в строк. «Загляньте через кілька днів» цю фразу, щоб її приймальники не повторювали зранку до вечора, можна було б виготовити друкарським способом і вивісити на видному місці. Як ото в готелях виставляють естетично оформлену табличку «Місць немає». І тоді були б усі підстави сказати в черговому інтерв’ю, що в системі «Укрпобутрадіотехніка* широко впроваджується наукова організація праці. Принаймні, не менші підстави, ніж для ствердження, що «Укрпобутрадіотехніка» повністю перейшла на нову систему господарювання. Бо, наскільки мені відомо, навіть під боком у міністерства, у «Київпобутрадіотехніці» не всі ще про це знають. Знає генеральний директор об’єднання A. Г. Ставерський. Знає головний інженер B. В. Полуян. Знають начальники відділів об'єднання. На першу вимогу Вам представлять звіти, за якими усі поголовно радіоме-хаиікн охоплені бригадним підрядом і запекло змагаються між собою за корівне поліпшення обслуговування населення. Та пригляньтеся уважніше, що ховається за цією бурхливою паперотворчістю, і Ви побачите те, що нині засуджено: підміну діла пустопорожньою балаканиною. А на словесах далеко не заїдеш. Навіть якщо нашпигувати всі без винятку майстерні найновішими комп'ютерами. Отож сподіваюся на конкретну відповідь, якої бажаю Вам і собі від щирого серця ВАШОГО ПЕРЦЯ. Гадаю, колись кимось кинуте гасло «Жінки, оберігайте мужчин», списувати на полиці нашого життя ще рано. Як на мене, то чудесне і дуже потрібне, і дуже актуальне, і дуже необхідне гасло. Не знаю, як ви, а я без нього ні на крок. Я його замовив кращому художнику нашої столиці, взяв у золоту рамочку і вивісив у найпомеснішому куточку своєї квартири. Як тільки дружина раптом, м'яко скажемо, заарта-читься, я їй одразу на гасло показую: Бачила, кажу. А це дурний придумав? Це придумав наш геніальний сучасник. У вік нейтронів і протонів, якщо хочеш нормально жити оберігай мене, як мужчину. Інакше... Інакше... Далі я не договорив дві скупі, але чоловічі сльози самі по собі витекли з моїх очей... Я їх, не соромлячись, витер і сказав: Інакше пошлю тебе зараз, і ще раз витер сльозу, не в хімчистку, не в побутово-пральний комбінат, а на кладовище... Ти пройдися по його сумних алеях, прочитай написи лише на пам'ятниках, де записано не «Дорогому Івану від держплану», а «Івану від Богдани», «Дорогому Феді від Неді», «Колі від Олі», «Васі від Касі»... Так скажи, хто з нас раніше вмирає? Чоловіки чи жінки?.. Телеграфне Агентство перця РЕМОНТ ЗАОЧНО ЛЬВІВСЬКА ОБЛАСТЬ. Житель села Комарники Турківського району В. Комарницький надіслав до штаб-квартири ТАП цікаву інформацію: умільцям із Старосамбірської майстерні обласної «Ремпобуттехні-ки» вдалося заочно відремонтувати його холодильник «Саратов», про що свідчить відмітка у технічному паспорті. Технологія подібного ремонту виявилася напрочуд простою. Під час візиту В. Комарницького у майстерню майстер В. Федаш вирізав з паспорта талон № 1, після чого повернув його власникові. Досвід старосамбірських побутовиків відкриває перед ремонтною службою заманливу перспективу: нічого не робити, а зарплату одержувати. ДОВОДИТЬСЯ ПОСПІШАТИ Як передає наш вінницький кореспондент, у місті останнім часом можна спостерігати дивне видовище. Скажімо, людина їде у тролейбусі, тримаючи в руці коробку з тортом виробництва місцевого хлібокомбі-нату. І раптом, глянувши на годинник, розв’язує коробку і починає панічно швидко цей торт їсти. Нарешті…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"