Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1986 №01 Сторінка 10

Перець 1986 №01 Сторінка 10. З олівцем по Рокитному Давайте одразу внесемо ясність. Рокитне на світі не одне. Є райцентр із такою назвою на Київщині. Є і в Білгородській області. Так от, ми про те Рокитне, що на Ровенщині. Про оте саме, що стоїть серед дрімучих древлянських лісів та непрохідних боліт, про які свого часу писав ще Нестор-літописець, і нині являє собою досить симпатичний культурний та промисловий центр із поетичною назвою, що походить від рокити, себто верби. Але сказати про Рокитне тільки це значить не сказати нічого. А сказати хочеться. І насамперед те, що, подорожуючи цим населенним пунктом, ми найбільше розмовляли про любов. І ось чому. З ким би із місцевих жителів ми не зустрічалися, вони тут же заводили розмову на цю тему: про любов... до рідного селища. Воно й зрозуміло. Адже не закохатися у це казкове поліське селище міського типу просто-таки неможливо. До чого ж чарівна та багата тут природа! Пейзажі навколо на всі смаки. В одній місцині справжній куточок Карелії: зарослі мохом валуни, карликові берізки, що ростуть поміж ними. А там он шумлять ліси, що своєю древністю та багатством не поступаються сибірській тайзі. Мабуть, саме через це рокитнівський лісгоспзаг підприємство високої культури праці займає перше місце в області по заготівлі грибів та ягід. Та не тільки такі визнані лісові делікатеси заготовляють тут. Не забувають у лісгоспзагу й про колгоспних корівок та їх гурманські апетити. Тому до їхнього «столу» виробляють такий високовітамінний продукт, як хвойне борошно. І виробляють його стільки, що підприємство багато років утримує пальму першості у країні. Проте із вуст закоханих рокитнівців ми почули не тільки про щедрі ліси. З не меншою любов'ю та захопленням розповідали вони нам і про свій каменедробильний завод. Правда, через шум від видобутку щебеню ми не все змогли почути про це підприємство. Натомість встигли переконатися, що слава про той щебінь, який іде на спорудження першокласних доріг, справді рознеслася далеченько. Оскільки зустріли на заводі представників не тільки з сусідніх областей, а й з братніх республік Білорусії та Молдавії, куди також надходить його продукція. Та славиться Рокитнівщина не тільки цією «монументальною» продукцією. Знають про Рокитне і в сонячній Грузії, а точніше на її соковарних заводах. Бо цілющі напої там розливають у пляшки, вироблені на Рокитнівсь-кому склозаводі, який, до речі, незабаром відсвяткує свій столітній ювілей. З любов'ю розповідають рокитнівці й про перспективу селища. У ній, у перспективі, виростуть у Рокитному багатоповерхові будинки з усіма комунальними зручностями, нова школа та лікарня з поліклінікою, на всю шир розбудується новий завод філія столичного заводу. Та поки що вся ця чудова перспектива затьмарюється однією вельми суттєвою обставиною: відсутністю каналізаційно-очисних споруд. А суттєва вона тому, що коли до рокитнівського граніту, який кілометровими пластами залягає під селищем, багато охочих, котрі й на гроші для його видобутку не скупляться, то взятися за прокладання каналізації охочих чомусь не знаходиться. ...Отож, повторюємо вже й ми, не закохатись у Рокитне просто-таки неможливо. Чарує його краса та затишок, чепурненькі вулиці Кірова, Першотравнева, Червоноармійська, новий меморіальний комплекс, присвячений пам'яті загиблих у роки Великої Вітчизняної війни... Та любов, як відомо, інколи буває сліпа. Закохані нерідко ідеалізують об'єкт свого захоплення, не помічають на ньому жодної плямки. Приміром, керівники райсільгоспхімії котрий рік не бачать, як територія об'єднання перетворилася на суцільний склад мінеральних добрив і як ті добрива, перемішані з багнюкою, пливуть на людські городи по вулиці Парковій. Звичайно, дехто може сказа ти, що тепер на тих городах можна сміливо знімати рекордні…


 Copyright © 2021-2025 "Перець - гумор і сатира"