ГУМОР І САТИРА

Перець 1987 №02 Сторінка 5

/ Перець /Журнал перець / Рік 1987 / № 02 / Сторінка № 5

Перець 1987 №02 Сторінка 5. Мал. О. КОХАНА 60 ВІК НЕ МІКРОМЕМУАРИ Мемуаристика то такий жанр, що практично ніхто не спростовує того, що написано у мемуарах. З багатьох причин. Найперша та, що більшість із тих, про кого пишуть у мемуарах, уже покійні. І коли 6 я писав не мікромемуари, а макромемуари, я дарма, що народився аж через рік після виходу першого номера «Перця», так би й почав: Як зараз пам’ятаю зимовий день року 1927-го у Харкові. Отак, знацця, сиджу я, отак стоїть Кость Котко, а тут входить Василь Чечвянський... Ну, і далі за текстом, як казав Ярослав Гашек, «що слина на язик накотила». Але я писатиму про зимовии день не 60-річної давності, а лише про зимовий день 35-річної давності. Того року «Перець» мав би відзначати свій 25-літній ювілей. Але він його не відзначав. І правильно робив. І сама людина, коли їй 25 літ виповнюється, дату цю ювілейною не вважає, і її, людину, відповідно до молодих років, ювіляром ніхто не називає. І все ж, хоч мікромемуари, хоч макромемуари слід починати словами: «Як зараз пам’ятаю...» Так от я пам'ятаю, що сталося це зимового дня року 1952-го: отакечки сиджу я, отакечки сидить відповідальний секретар «Перця» Олесь Єфремович Промов, якому, між іншим, у цьому році 85 літ виповнюється (ювілей!), мою гумореску править. Входить з газетою в руці бойовитіший ейлетоніст найоперативніший, най-«Перця» 40-50-60-х ро- ків Петро Олександрович Лубенський. До речі, цього року теж ювіляр Петрові Олександровичу виповнюється... ну, словом, він на 20 років старший за ювіляра нашого «Перця». В кого є калькулятор, той хай на калькуляторі, а в кого немає калькулятора, на звичайному папірці прикине і переконається, що коли до 60 приплюсувати 20, то вийде 80! І щоб покінчити з ювілейним антуражем, принагідно нагадаю, що наймолодшому з перчанських ювілярів Федору Юрійовичу Маківчуку, який майже 40 років редагував «Перець», в цьому році 75 виповниться! Вимкни негайно телевізор, і так твого тата слідчі засмикали! КОРОТКО КАЖУЧИ Дехто все життя шукає тінь, щоб кинути її на інших. Йосип ТЕПЛИЦЬКИИ. ф Якщо вперто стояти на своєму, звинуватять у тупцюванні на місці. ф Вважав себе причетним до мистецтва: грав на нервах талановитої людини. Ігор КЛЕПЕЦЬ. А тоді, 35 років тому, Петро Олександрович Лубенський мав як і тепер, до речі, має щасливий дар: звичайний факт подати у веселому, фейлетонному ракурсі: Читали? Один довгожитель, колгоспник з Абхазії, відсвяткував своє стосорокавосьмиріччя! І нічого ще по хазяйству порається, і в колгоспі своїм молодшим землякам господарювати допомагає! А інший би на його місці? У шістдесят років на пенсію вийшов і потім вісімдесят вісім років на пенсії сидів би! Ми сміємося... Над ким смієтеся? Над собою смієтеся? каже з порога Остап Вишня, «в миру наречений» Павлом, Головна конура фашистських псів. Відомому всьому світу пройдисвіту Гітлеру, а тому що вони там усі з Г... починаються (Гітлер, Герінг, Гіммлер, Геббельс, Гесе) додаємо: Гад-дольфу...» Ну, а далі так дотепно, як у листі запорізьких козаків турецькому султанові. ...Відгриміли бої. Повернулася до мирного життя наша країна. І «Перець» став вірним помічником у відбудові народного господарства: Дніпрельстану, доми Криворіжжя, шахт Донбасу... У № 24 за 1946 рік він писав: «Бував я за рік не в одному районі. І пішки, і возом, і з вами в вагоні не раз поспішав на заводи, в артілі, щоб скрізь помогти в нашім славному ділі...» І так до сьогоднішнього дня. Читачам полюбилися веселі, іронічні, дошкульні твори Олександра Ковіньки, Сергія Воскре-касенка, Микити Годованця, Анатолія Косматенка, Івана Немиро-вича, Володимира Івановича, Павла Ключини, Лавріна Трохи, Федора Маківчука, Валентина Мал. Б. ФРІДКІНА Корейський: Ви ж пророкували, Павле Миколайовичу, що більшовики продержаться не більше двох тижнів!! М і л ю к о в: Ну що ж! Це ще раз підтверджує стару істину: «Нема пророків на своїй отчизні». (1932 р.) Лагоди, Олеся Жолдака, Павла Глазового, Івана Сочивця і ще багатьох наших авторів. І не той би був журнал без малюнків Ю. Козюренка, В. Литвиненка, Б. Шаповала (Бе-Ша), С. Гера-симчука, В. Гливенка, А. Ару-тюнянца, В. Зелінського, А. Ва-силенка і т. д. До чого ми ведемо? Ні, не для того, щоб похвалитися. Мовляв, он які ми молодці. Бо є, звичайно, у нас і недоліки. Ведемо ми ось до чого. Коли перечитали журнал минулих років, у нас виникла задумка: а чи не видати окремою книжкою усе те краще, що було надруковано на сторінках «Перця»? Бо це ж історія своєрідний перчанський літопис. Цікавим і нетерплячим скажемо: збірник так і називатиметься «Перчанський Літописець». Побачить він світ цього року у видавництві «Радянська Україна». Звичайно, наш літопис відрізнятиметься від інших. Бо сатирики ніколи не були незворушними спостерігачами з авторучками і блокнотами в руках. Вони активно втручаються в життя, намага- Мал. В. ГРИГОР'ЄВА А ми його на поруки взяли. (1962 р.) 6 ПЕНСІЙНИЙ! Великі радять, жартують, трохи пародіюючи гоголівського городничого. Самі пишете, самі й смієтеся? На самообслуговування переходите? Петро Олександрович розповідає Павлові Михайловичу, чого ми сміємося, і додає: Як на мене, то я ледарям призначав би пенсію застерігають (Що б сказали про «Перець» видатні люди)…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"