Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1987 №03 Сторінка 4

Перець 1987 №03 Сторінка 4. У ДИТИНСТВІ мені здавалося, що найнеобачніша істота це муха. Бо що може бути безглуздіше спокуситися липучкою, на якій борсаються або вже й віддали богові душу любительки солодкого. І тільки через багато років я зрозумів, що був до легковажних комах не зовсім справедливий. Бо муха, як відомо, істота без мозку. Чого не скажеш принаймні, на перший погляд про деяких любителів солодкого серед людей. Коли В. І. Костюков очолив Жовтневий оптово-роздрібний плодоовочевий комбінат міста Запоріжжя, багатьом здавалося, що Валерій Іванович навіть на холодне дмухатиме. Адже крісло, яке він зайняв, іще не охололо після попередника М. О. Татарчука, що, погрівши руки на цьому тепленькому місці, пересів на твердішу лаву, а з неї загуркотів туди, де Макар телят не пас. Тим паче, що, благословляючи Кос- тюкова на директорування, директор об'єднання «Запоріжжяплодоовоч-торг» І. І. Карамушка видав тому такі характеристики, що найзатятіші песимісти не сумнівалися: нова мітла залізною рукою вимете сміття з комбіна-тівського двору. Одні чекали цього з надією. Інші навпаки. Приміром, у директора бази комбінату Л. І. Сапліної на душі стало холодно, як у плодоовочевому холодильнику. Бо було від чого! На ще недавно блискучій репутації Людмили Іванівни виднілася солідна пляма кримінальне звинувачення. Щоправда, у зв'язку з амністією до суду не дійшло, однак службова доля розпорядниці овочево-фруктових делікатесів зависла на волосині. І ось під час чергових відвідин бази новий директор комбінату нарешті узяв бика за роги: Людмило Іванівно, нам треба поговорити, мовив він і багатозначно додав: Без свідків. Плентаючись слідом, Сапліна приречено подумала: «От і гаплик тобі, любонько. Зараз скаже, що все знає, і збирай пожитки. Хоч би за прилавок допустив, бо ж може взагалі з торгівлі поперти». широкомасштабної лівої торгівлі інші завмаги, проте залежні від щедрот Сапліної, триматимуть язик за зубами. Скажімо, замість мандаринів, зазначених у накладній, до якогось магазину з бази привозять прозаїчну моркву та капусту. Ну, то й що? Поплямкають завмаг із продавцями та й ховають завбачливо наготовлені з дому сумки до кращого випадку. Бо спробуєш пискнути, то кращого випадку можеш і не діждатися. Недарма завідуючий магазином № 191 О. В. Ткаченко змов- чав навіть тоді, коли замість виписаного гостродефіцитного товару на тисячу карбованців взагалі нічого не одержав. А його колега з магазину № 177 Ю. В. Прокопенко систематично «не помічав», що йому привозять кож- ного разу на сотню центнерів товару менше, ніж вказано документах. А навіщо монструвати перед тобою у супровідних питається, де- зірке око, якщо навзамін відкривають широкі мож- ливості для пошуку прихованих резервів. період директорства і використання Принаймні, за Костюкова не зареєстровано жодного випадку, щоб хтось із завмагів ходив до ощадкаси і знімав з книжки гроші для компенсації вартості недоо держаної продукції. По-друге, Костюков і компанія були певні, що, поки на складі є хоч одна Я все знаю, так і почав Костюков. ’І, знову-таки, після невеликої паузи додав: Але... якщо будеш розумницею, можу й забути. Побачивши рятівну соломинку, потопаюча директриса вчепилась у неї мертвою хваткою. Чим тільки…


 Copyright © 2021-2025 "Перець - гумор і сатира"