Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1987 №18 Сторінка 2

(Телеграфне Агентство Перця, Вітаємо ювілярів)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 1987 / № 18 / Сторінка № 2
Журнал Перець 1987 №18 Сторінка 2 - Телеграфне Агентство Перця, Вітаємо ювілярів. Помічено, що й найкраща ініціатива без догляду в'яне, як саджанець без поливу. І не скажеш, що в наші дні новатори-аматори залишаються поза увагою. Навпаки, декотрі стратеги пильно до них придивляються і метикують: як і куди на першопро-ходцях можна виїхати? І підтримують. Словесними поливами: давай-давай, хлопці, шуруй-шуруй! Хлопці шурують, аж доки чуби не змокріють. Нарешті настає той критичний момент, коли ініціативі знизу належить подати руку зверху. І тут позиція декотрих впливових товаришів різко міняється. Замість того, щоб за естафетою шурувати далі, вони зводять над новинкою капітальний відомчий ковпак. Саме така петрушка вийшла і в Харкові. Відомо, що гаряча вода йде у ванни та кухні наших квартир не просто з ТЕЦ, а через теплорозподільчі станції. Зазирнеш у триповерхову коробку, яка скромно собі примостилася у дворі серед «висоток», леле! Станція начинена ярусами страхітливих кожухотрубних теплообмінників. А скільки їх взагалі? В одному Харкові понад вісім тисяч! І скрізь на них гатять цінний кольоровий метал мідь, латунь, мельхіор або нержавіючу сталь. Не лише в Харкові, а повсюдно. Харків тут при тому, що діючий у місті інститут УкрНДІхіммаш ще в 50-ті роки розробив для потреб свого відомства принципово нові теплообмінні пластинчасті апарати, які вже серійно виготовляє завод у Павлограді. Переваги новинки просто казкові. Металу на ці апарати йде удвічі менше, а компактні-ші вони вдесятеро за старі. До того ж зручні в експлуатації та ремонті, надійні, комфортабельні, навіть красиві. Узнали про доробок хіміків комунальники з «Хар-ківтеплокомуненерго» і спершу аж перелякалися: чи не перехопить хто їхньої сміливої думки? Справді: взяти оті апарати, в котрих хіміки підігрівають всілякі розчини, та й запрягти в роботу на теплорозподільчих пунктах! Який велетенський внутрішній резерв економії у масштабі республіки і країни! Озирнулися: тихо, в інстанціях звично куняють. Усвідомлюючи, що ініціатива карається виконанням, вчених. І не зе ржи нсь кого (Москва) комунальники підбили на нове діло місцевого, а союзного значення. Спільно з науковцями Всесоюзного теплотехнічного інституту ім. Ф. Е. змонтували першу установку на Салт ївсь кому житло масиві, яка дала гарячу воду двадцяти тисячам харків'ян. Міські організації підтримали починання. За оснащення систем теплопостачання новими апаратами взялися інститут Харківпроект, трести Хар-ківспецбуд і Промтехмонтаж. Словом, розробка харків'ян і москвичів, здавалося, рушила вперед тріумфальною ходою. Гарячою водою з нових апаратів уже користується понад сімсот тисяч жителів. Мобілізований внутрішній резерв з ходу дав економічний ефект у 2,5 мільйона карбованців. Прогресивне обладнання прийшло в теплосистеми Куп'янська, Борової, Краснограда. Тямущі колеги з інших міст підхопили почин. Відтак ефективні апарати з'явилися в теплосистемах Москви, Ленінграда, Запоріжжя, Донецька, Дніпропетровська, Миколаєва і навіть далекого Барнаула. На радощах ті ж таки харківські спеціалісти та московські вчені розробили спеціальну інструкцію щодо проектування і експлуатації пластинчастих апаратів у системах теплопостачання і позаминулого року представили її на затвердження у Міністерство житлово-комунального господарства та Держбуд республіки. Сподівалися на оперативну підтримку, оскільки ще 1984 року науково-технічна рада міністерства схвалила ініціативну розробку, відзначену срібною та бронзовою медалями ВДНГ СРСР, до того ж іще й вміщену в рекомендації VI Міжнародної конференції з теплопостачання. Покладали надії і на той підбадьорливий факт, що інститут Хар-ківпроект за дорученням Держбуду УРСР вже розпочав розробки перших у країні серій типових проектів теплорозподільчих станцій з пластинчастими апаратами. Та не так сталося, як сподівалося. Тин між відомствами хіміків та комунальників виявився надто міцним та високим, а міжвідомче листування пухким ожередом гальмівного призначення. У відомствах стали подейкувати, що нові апарати «законні» лише для хіміків, а комунальникам до них зась, як до «чужого». Якщо, мовляв, комунальники хочуть мати нові теплообмінники, хай будують свій власний підвідомчий завод. Країна, мовляв, багата, коштів у неї вистачить. Ніхто не міг уторопати, звідки такий холодний вітер повіяв, однак стало гранично ясно, що все, раніше зроблене, трималося лише на ентузіазмі ініціаторів та «вибивних» місцевих ресурсах, що в наступному році Харків та інші міста республіки жодного нового апарата для систем теплопостачання не одержать. Отакі відомчі пироги з таком. Як же зарадити тому, щоб республіканський комунально-господарський пиріг одержав начинку прогресивне обладнання у тисячах станцій та пунктів? Передусім належить ясно усвідомити розстановку та спрямування сил.…
 Телеграфне Агентство Перця  Вітаємо ювілярів

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"