Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1987 №24 Сторінка 4

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1987 / № 24 / Сторінка № 4
Журнал Перець 1987 №24 Сторінка 4. ДЕЯКИХ лір у загоні воєнізо-ваної охорони залізничної станції Конотоп найуживані-шим стало слово «рука». Вимовляють його, як правило, пошепки, озираючись. А дехто при цьому й спльовує через ліве плече, тим самим прямо натякаючи на зв'язок «руки» з нечистою силою. Що діло тут справді нечисте, свідчить історія з колишнім заступником начальника загону по службі М. І. Павленком. Можливості юридично другої, а за розповідями очевидців, фактично першої людини в загоні Михайло Іванович використовував, що називається, на повну котушку. Не змигнувши оком, оформляв собі командировочні до Бахмача, де знаходиться його родинне гніздо. Надурняк упорядковував це гніздо, заганяючи туди, часто-густо й у робочий час, нижчестоячих колег. Бажаючи догодити тестю завзятому рибалці, широким жестом перебазував з державної до особистої пристані човен. Та головним хобі заповзятливого керівника було регулярне обкладання підлеглих даниною. Брав, не гребуючи нічим: купюрами, горілкою чи маринованими огірками. Врешті-решт, знесилений гнітом загін збунтувався. Письмове підтвердження цього бунту надійшло до Конотопського міськкому партії та міського комітету народного контролю. І тут розгорнулися події, що якраз і дали поштовх розмовам про «руку». Хоч незаконна й аморальна діяльність Павленка повністю підтвердилась, його службовий статус не змінився ані на йоту. Більше того, наслідки перевірки для колективу залишились таємницею за сімома замками. Відчувши підтримку невидимої руки, осмілілий хапуга не приховував своїх намірів розправитися з бунтівниками. Відверті погрози на адресу тих, хто під час перевірки не схотів тримати язик за зубами, посипалися, наче з мішка. Не чекаючи оргвисновків, опозиція відповіла контрударом: колективною скаргою до Москви. І невдовзі по тому закрутилося колесо правосуддя. Щоправда, зі скрипом. Просидівши тиждень під вартою, звинувачений, ніби за помахом чарівної палички, знову опинився на волі і... на тій же посаді. Та ще й одержав заохочення у вигляді відпустки і 80 карбованців матеріальної допомоги. «Що поробиш рука», розуміюче перемовлялися у загоні. НЕТАЄМНИЧА Та якою міцною не була б рука, сила її усе ж не безмежна. У даному випадку гору взяла-таки громадська думка, авторитетно підкріплена розслідуванням транспортної прокуратури. Два роки примусових робіт плюс найсуворіше, хоча и дещо запізніле, партійне стягнення, спо діваємось, відіб'ють у ще молодого екс-керівника бажання конфліктувати із совістю і законом. Але й виключення Павленка з рядів партії га воєнізованої охорони не припинило балачок про «руку». По-перше, легким переляком відбулися підсобники засудженого: начальник загону О. . Фесюн і ще два його заступники М. О. Приходько та М. І. Пономарен-ко. Хоча їхня співучасть у махінаціях доведена слідством, усі троє залишилися на керівних посадах. Щоправда, після недавньої реорганізації Конотопського загону ці посади називаються дещо інакше, але суть від того не міняється. Позбавившись головного утискувача, у загоні полегшено зітхнули. Як з’ясувалося, передчасно. Тінь Павленка незримо витає над тими, хто вивів його на чисту воду. І серед перших вона впала на А. В. Суховія, чий підпис у скарзі до Москви стояв найвище. Оскільки пристрасті до чарки чи інших явних грішків за Андрієм Васильовичем не водиться, вчепилися за те, що після тяжкої хвороби він не може повною мірою виконувати обов'язки стрільця по прийманню…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"