Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1987 №09 Сторінка 2

Журнал Перець 1987 №09 Сторінка 2. 1Л народних депутатів 4 ' іл Ті Є» Т*4» * » « * «и фп і лг« . .»х?п-ч» ;Х *Л Д. ! ЯТ ’Т Ї -’Г ’ У . - 7 * Дт* ’С * я. - 9 Відкритий лист голові Київської міської В. А. ЗГУРСЬКОМУ Вельмишановн ий Вал єн т и н є А рс є н г і й о в и ч у! Вибачайте, що своїм писанням турбую та відриваю Вас від справ, можливо, більш важливих та нагальних. Адже керувати містом, а тим паче ще й таким славним, як наш красень-Київ, справа явно не з легких. Але не можу стриматися, щоб не звернутися до Вас ось із цим листом. Як на мене, торкається він питань конче4 важливих і дуже нагальних, щоб не сказати державних. Оскільки йдеться у ньому про такі святі та вічні для кожного з нас поняття, як історична пам’ять народу, нетлінність його духовних реліквій, взаємозв’язок та наступність поколінь... Це з одного боку. А з ін шого... Нещодавно прийшов до мене у редакцію один відвідувач. Розгублений. І питає: Скажіть: а що сталося з Києво-Печерським заповідником?.. Нічого!.. впевнено відповідаю. Як стояла, так і стоятиме у віках наша золотоглава Лавра. Як прикрашала, так і надалі прикрашатиме наш древній та. як кажуть, вічномолодий Київ... Ну, спасибі, заспокоїли... Бо я вже дещо й того... подумав. Оце щойно у тій Лаврі на екскурсії був. То й досі нічого второпати не МОЖУ. Та знайомився я із Економічним корпусом, пам'яткою архітектури XVIII XIX століть, а мені там раптом кажуть: «Ага, спізнився, лебедику. Лекції, значить, прогулюємо. Ось ми зараз ректору сповістимо, стипендію зніме...» Або пішов я до приміщення Клирошан це так називали келії монастирських хористів. Коли чую глас: «Вибачте, але Яків Львович сьогодні нікого не приймають». Та найдивовижніше чекало на мене біля Дальніх печер. Під полонез Огінського до них спускався... А взагалі, мушу сказати, якесь химерне це машини по її туди-сюди мо-іікарями кудись запи- Всі щось шукають. Од-«Укрнафта» а»: о: місце ваша Лавра. То території, мов навіжеиі, таються, то міліція з . біжить... А найбільше перехожі мене таннями доймали. ні об’єднання «еїкрнафта» та оо-числювальний центр міністерства фінансів, інші майстерні «Динамо» та фабрику театрального реквізиту... А хто курси якісь напитує чи культосвітнє училище... Дивне, одне слово, місце. Дуже дивне... Ось такий незвичайний діалог відбувся у стінах редакції. Після якого, повірте мені, вельмишановний Валентине Арсентійовичу, я вже більше спокійно працювати не міг. Засіла мені в голову думка: а що, як цей дивакуватий відвідувач та й правду каже? Невже й насправді нашій Києво-Печерській Лаврі цій унікальній пам’ятці XI XIX століть щось загрожує? вельмишановний Ва- штампи, верстати, по-варварському зни- приміщення, за- У кого ж. думаю, підніметься рука на цю неповторну перлину слов’янської історії. Адже саме тут жили та працювали відомі літописці Никон, Сильвестр та Нестор до речі, останній створив у цих стінах свій безсмертний твір «Повість временних літ» і. власне, став першим історіографом Древньої Русі. У церкві Спаса на Берестові поховано засновника Москви князя Юрія Долгорукого. за роки середньовіччя саме Лавра стала світочем розвитку давньоруської культури тут діяла друкарня, працювали школи. А які художньо-архітектурні ансамблі прикрашають її територію! Ні. щось тут не те. 1 вирішив я. вельмишановний Валентине Арсентійовичу, негайно їхати у Києво-Печерський заповідник. Мож ливо, хоч його адміністрація проллє світло на всі лаврські метаморфози і пояснить, як належить їх розуміти. А розуміти їх належить так. що мій редакційний відвідувач аж ніяк,…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"