Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1988 №09 Сторінка 3

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1988 / № 09 / Сторінка № 3
Журнал Перець 1988 №09 Сторінка 3. БОРОТЬБА ІЗ-ЗА РОГУ Відразу хочу попередити: я терпіти не можу любителів поживитися за державний кошт, усіма фібрами душі ненавиджу тих, хто норовить засунути лапу в кишеню покупця, клієнта, пацієнта, ну, а вже на хабарників та інших порушників соціалістичної законності таку лють в душі ношу, що не доведи господи. Однак, незважаючи на все це, запрошення мелітопольських міської і районної прокуратур об'єднати зусилля в боротьбі з цією братією я зустрів без ентузіазму, повторюю, давно прописалася лють до нечистих на руку, стало трохи гидкувато. Бо, як довідався я із замітки «Телефон довір'я», опублікованої у місцевій газеті «Серп і участь у боротьбі і громадянську зрілість можна легко, просто й безпечно: подзвонити по одному з трьох названих у замітці номерів телефонів і повідомити, хто, на мою думку, хабарник, розкрадач соціалістичної власності чи любитель поживитися. Дивно воно якось виходить. З одного боку, на всіх перехрестях галасуємо, що і навіть вирішено віднині їх а з заохочують? Неважко уявити, як зраділи подібному запрошенню ті, для кого громадянська зрілість і непримиренність обмежуються бажанням насолити сусідові чи потероризувати перевірками колегу по роботі. Як на мене, благородну справу треба робити благородними методами. Закликаючи справедливість із-за рогу, нам тим монструють недовір'я. Чи, може, я Більше того, на душі, в якій, молот», продемонструвати свою анонімки це зло, викидати у кошик, іншого, наші місцеві прокуратури до цього боротися за самим де-помиляюся? м. Мелітополь Запорізької області. Р. . Зверніть увагу, шановні перчани: прізвище своє та адресу я вказую. Але, якщо можна, обмежтеся ініціалами. Мало що кому спаде на думку, маючи під рукою аж три «телефони довір'я»... «ХТО КУДИ, А Я В МІЛІЦІЮ!» каже Валентина Валюніна. збираючись після роботи ЧОМУ! транспорті. колись у цьому приміщенні був гуртожиток відділення залізниці, де дев'ять родин. Поступово люди у нові квартири, а звільнені кімнати «Бо моя сім’я, пише вона, мабуть, єдина в республіці, яка живе у... міліції. Так-так, саме в міліції за адресою: м. Херсон, вулиця Привокзальна, 1, лінійний відділ внутрішніх справ на Бачте, сімейний мешкало виїздили стала займати міліція. І ось уже три роки тут живе лише моя сім'я. Живе ось як. Душову, туалет і умивальник у нас забрали і переобладнали під кабінети. Нам же запропонували користуватися «зручностями» спільно з волоцюгами, злодіями та іншими клієнтами міліції. Під дверима весь час ходять люди, шукають той чи той кабінет і дуже дивуються, випадково потрапивши до нашої кімнати. Та ще більший подив викликає моя поява у коридорі в халаті й капцях і з каструлею в руках позаяк кухня знаходиться через кабінет слідчого. Тут же, в коридорі міліції, доводиться й прати білизну, а сушити її можна лише ночами. Що ж до постійних моторошних криків і лайки доставлених сюди п'яних хуліганів, виття сирени та сигналізації, то, самі розумієте, подібний звуковий супровід аж ніяк не стимулює ні моєї трудової звитяги, ні успішного навчання моїх синів... І куди тільки я не зверталася й до І завідуючого промислово-транспортним відділом обкому партії т. Межерицького, й до начальника відділення залізниці т. Коваля, й до голови міськвиконкому т. Калінічева, ніхто не виявляє бажання допомогти нам вирватися з міліції. Цікаво, на якій підставі? Валентина ВАЛЮНІНА, працівник Комсомольського райвійськкомату. м. Херсон». ВІД ПЕРЦЯ. Підстава більш ніж серйозна, шановна Валентино Дмитрівно. Як мені вдалося точно з'ясувати, у зв'язку з тим, що в республіці й справді більше ніхто не мешкас безпосередньо у наших славних органах внутрішніх справ, місцеві херсонські власті вирішили оголосити вашу квартиру меморіальною. Щоб і сучасники, і їхні діти мали перед собою наочний приклад того, в яких складних умовах подеколи доводилося жити нашим трудівникам і як вони трудівники з честю переборювали усі незгоди. Невдовзі до вас у міліцію, шановна Валентино Дмитрівно, почнуть прибувати групи екскурсантів, котрих я переконаний ви прийматимете з почуттям усвідомлення покладеної на вас і вашу сім'ю високої місії. я НАРОДНЕ ПРИСЛІВ'Я Листи читачів про НЕперебудову ПОХІ НА ЛОДЖІЇ Організатором цього походу виступив голова Кіровоградського міськвиконкому М. І. Москаленко. Згадавши, що свого часу начебто існувала постанова, яка забороняла склити лоджії, Микола Іванович мобілізував комунальників та право-охоронників, щоб надати елементарному свавіллю вигляду законності, і робота закипіла. Задзвеніло віконне скло на вулицях Волкова, Пацаєва, Маршала Конєва... Можна подумати, ніби в Кіровограді у плані благоустрою все настільки зразково, що голові міськради нічим зайнятися, окрім лоджій. Візьмемо хоч би фортецю святої Єлизавети. Це єдина на Україні земляна фортифікаційна споруда, що збереглася до наших днів. Ой як потрібне за нею око та око, бо інакше пропаде історична пам’ятка ні за цапову душу. Хто тут тільки не хазяйнує: і тир ДТСААФ, і кілька організацій, і власники індивідуальних гаражів... Не виключено, що незабаром купи сміття після цих «господарів» переростуть фортечні стіни. Не завадило б докласти рук до приміщення обласного суду, де колись працювали Марко Кропив-ницький та Іван Карпенко-Карий, до будинку на Ровенській, 19, де в юні роки мешкав Юрій Яновський. Та й оселя самого Івана Карповича Кар-пенка-Карого на ладан дише. Розвалюється на очах і Ковалівська (Покровська) церква. Кажуть, ніби ранньої весни трапилася з Миколою Івановичем оказія. Вирішив він пройтися вулицею Маршала Конєва, щоб прикинути фронт наступних вирішальних битв із лоджіями. Та не зміг. Забув, що асфальтована дорога існує там лише на папері, і без гумових чобіт сюди й потикатися нічого. Але ця біда не біда. Підсохне тоді «борці» за благоустрій своє слово скажуть. Адже ламати не будувати. С. КОЛЕСНИКОВ. м. Кіровоград. ОХ І НАЖАХАЛИ! Слово воно, звичайно, зброя. Але й гострим мечем сатири при бажанні можна лише полоскотати п'яти. Прочитав оце в чернівецькій обласній газеті «Радянська Буковина» дуже інтересний документ. «Свідоцтво на брак» називається. Це ніби така форма подачі матеріалу. «КОМУ ВИДАНО: керівникам Чернівецького оптово-роздрібного плодоовочевого комбінату. ЗА ЩО: за незадовільне зберігання картоплі й овочів, закладених на довгостроковий період. З перевірених у буртах комбінату 48.2 тонни картоплі зогнило 58,2 процента, з 12,6 тонни моркви 34.2 процента, з 21,2 тонни капусти білокачанної 62,2 процента. НА ЯКИИ ПЕРІОД: виправити становище негайно. ХТО ВИДАВ: Чернівецький центр стандартизації і метрології. ДАТА ВИДАЧІ: 17 січня 1988 року». Уявляю, як нажахалися безіменні «керівники комбінату», прочитавши оце свідоцтво. Подумати тільки: люди погноїли «лише» половину закладеної на довгостроковий період городини, а їх немов…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"