Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1988 №23 Сторінка 2

(Телеграфне Агентство Перця)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 1988 / № 23 / Сторінка № 2
Журнал Перець 1988 №23 Сторінка 2 - Телеграфне Агентство Перця. Мап. Р. САХАЛТУЄВА Яку хочеш, Балда, данину бери, тільки моря не забруднюй!.. В умовах перебудови формалізмові настає остаточна клямка. Ось вам животрепетні приклади. Минулого року «Перець» одержав цілком офіційного листа з міста Ізюма на Харківщині. А в ньому ось такі зворушливі слова: «...учитьівая настоятельньїе просьбьі гр. Чекрьігиной В. И. в партийньїе и советские органьї, ходатайство депутата Верховного Совета УССР тов. Шрамко Ю. М., намечаемое увеличение семьи Чекрьігина А. И., исполком городского Совета народних депутатов решением № 219 от 17.03.87 г. в порядке исключения разрешил внутригородской обмен квартирами между гр. Чекрьігиной В. И. и Чекрьігиньїм А. И.». І під цим, сповненим величезної душевності текстом, підпис голови Ізюмського міськвиконкому Миколи Івановича Григоренка. Гадаю, подібне піклування навіть у сторонньої особи може витиснути скупу сльозину. Уявляєте, що на що треба було міняти, аби таку операцію було дозволено лише «в порядке исключения»? До того ж враховуючи «партийньїе и советские органьї» ще й «депутата Верховного Совета УССР»? Ну, принаймні, ліжко в гуртожитку на особняк з видом на Сіверський Дінець. Отак, було, і я подумав. Нічого подібного. Ізюмські керівники спромоглися виявити виняткову чуйність в абсолютно законному обміні. Старі батьки, які вдвох мешкали у трикімнатній квартирі, вирішили обмінятися з власним сином, котрий із дружиною та дитиною жив у двокімнатній. Саме така заява і лягла ще у лютому 1986 року на стіл голови Ізюмського міськвиконкому М. І. Григоренка. Ознайомившись із цим проханням, Микола Іванович дуже категорично відрубав: Не пой-дьоть! І поспішив закріпити свій вирок відповідним рішенням. Кажуть, що побачив Микола Іванович у тому обміні велику крамолу. І полягала вона в тому, що як тільки розміняються батьки й діти, то відразу старі матимуть площу по 14,88 квадратного метра на кожного, а молодим дістанеться аж по 15,63 на душу. А законодавством, мовляв, передба- «НЕ ЛИШЕ У КИСЛОВОДСЬКУ можна відпочити донесхочу», запевняють своїх клієнтів працівники Харківського залізничного вузла. І доводять це ділом. Так, з їхньої доброї ласки, 18 жовтня ц. р. сімдесят пасажирів двох причіпних вагонів поїзда Кисловодськ Мінськ мали справжню насолоду аж вісім годин «загорати* у тупику станції Харків-Пасажирський і їм, як доводять транспортники, було абсолютно байдуже, що в цей час курсом на столицю Білорусії пронеслося кілька поїздів. ХВИЛЮВАННЯ ДАРЕМНІ До штаб-квартири ТАП надійшов тривожний сигнал: директор кіровоградського обласного центру « АвтоВАЗтехобслуговуван-ня* М. Т. Книш, тихцем і оперативно відремонтувавши автомобіль «Жигулі», що належить новоукраїнській пересувній мехколоні № 135 тресту «Кіровоградсільбуд», використовує його для приватних поїздок. НЕТІШИНСЬКІ ДОМОСІДИ ХМЕЛЬНИЦЬКА область. (Кор. ТАП). Тільки починає сутеніти, мешканці нових багатоповерхових будинків у місті Нетішині Славутського району дружно поспішають до своїх домівок і вже звідти не витикаються. У чім причина такого домування? «Навколо наших будинків, охоче пояснили кореспон- Кореспондент ТАП по Кіровоградській області зустрівся з директором і попросив його прокоментувати цей сигнал. Нісенітниця! обурився Микола Тро-химович. ПМК-135 справді ще весною здала нам на станцію свій автомобіль. Але як я міг ним їздити, коли ми ще й не бралися до його ремонту. дентові ТАП нетішинці, купи будівельного сміття, ями та вибоїни, ліфти працюють лише до певної години. Тому і намагаємося потрапити додому завидна. 1 ще одне: вода у наші квартири подається нерегулярно, і ми не виходимо з дому, щоб не прогавити нагоду нею запастися». НЕ ЗЛЯКАЛА Як мене не будеш слухать, Каже сину мати, Доведеться тебе, хлопче, Дядькові віддати. Син замисливсь на хвилинку, Щось в умі прикинув Й мовить: Він мене не візьме, Бо й своїх покинув. Не везло ще жодній квочці Зроду так, як Гнату: Він за місяць на роботі Висидів... зарплату. Іван ГОЛОВКО. м. Чигирин на Черкащині. ВИСИДІВ АНУ, КИШ! Раз біля двору всілися ворони. І каже батько синові: «Мироне! Ти прожени їх якось. Налякай! Бо каркають, хоч вуха затикай!» Хлопчина грюкнув у новеньку бляху. Ворони з несподіванки та страху За мить одну під небеса злетіли, Аж крилами на вітрі засвистіли. Знялися, покружляли три хвилини, Та всі старання хитрого хлопчини, По суті,…
 Телеграфне Агентство Перця

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"