Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1988 №22 Сторінка 3

(Коротко кажучи, Друже Перче)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 1988 / № 22 / Сторінка № 3
Журнал Перець 1988 №22 Сторінка 3 - Коротко кажучи, Друже Перче. Мал. В. СОЛОНЬКА Ви хіба не бачите, що я з товаришем розмовляю?! КОРОТКО КАЖУЧИ ф Чому кожен новий податок намагаються назвати прогресивним? Про дефіцит цукру та продаж його по талонах, чи то пак по запрошеннях, тепер не пише хіба що лінивий. І все-таки я теж напишу. Бо як пасіч-ник-любитель був поставлений цього року в досить скрутне становище. Щоб отримати 10 кілограмів цукру на бджолосім’ю, я повинен вступити в добровільне товариство пасічників, яких влітку розплодилося, як грибів після дощу. Розплодилося, як ти сам розумієш, не від хорошого життя. Якщо я не стану членом цього шанованого товариства,, пояснив мені голова райвиконкому П. Ф. Любченко, то мушу спочатку здати мед в заготконтору і, лише отримавши там відповідну довідку, здобути право на купівлю цукру. Уловлюєш, Перче, причинно-наслідковий зв’язок? Але найгірше те, що я не бачу кінця-краю цьому вимушеному ліміту на цукор. Річ у тім, що повідомлення про новий порядок продажу цукру пасічникам-любителям «відповідно до списків первинних товариств», затверджений райвиконкомом і опублікований 18 серпня цього року в райгазеті «Нові рубежі», починається до болю знайомими словами: «У зв’язку з несприятливими погодними умовами...» Отож не виключено, що наступного року, аби мати змогу займатися улюбленим бджолярством, я змушений буду вступити іще й у добровільне товариство рятування на водах. М. ХАЦАЮК, с. Бране Поле Богуславського району Київської області. -------------------------- ф Якби кожен з нас працював не за * трьох, а лише за самого себе, давно уже був би достаток. ! Геннадій КОСТОВЕЦЬКИИ. Олег ПОПОВ. І 1 НЕ ВПІЗНАВ (Схлип бюрократа-застійника) Жаль застійних часів! душать сльози Хому В нас були і права, і оклади... Я міг фразою пельку заткнуть будь-кому: То ви проти Радянської влади? Я посади, звання, від квартири ключі Роздавав, кому треба, «по блату». Грізним окриком «прочих» спиняв прохачів: То ви проти Радянської влади? Нам держава, мов щедра комора була, Ми ні в чому не знали завади. А хто пискне... з-за столу йому, як з ствола: То ви проти Радянської влади?! Та подули вітри... Я зірвався на крик, Як ввійшли в кабінет «без докладу»... Ви що, проти?!.. почав... Що то значить одвик: Не впізнав, бач, Радянської влади! Володимир ЧУБЕНКО. м. Запоріжжя. «Начальства анітрохи не боюсь І на авторитети не зважаю. Між нами кажучи як добре розійдусь, То і уздовж, і впоперек шмагаю...» Гаврило не брехав. Не зловите на слові, Шмага у лазні зава віничком дубовим. Володимир ОЛІЙНИК. і поскаржитись соромно, і всерйоз мої скарги ніхто не сприймає. А між тим, я невдаха, якого світ не бачив. Той, кому хронічно не щастить. У дрібних, копійчаних справах, які наче нічого й не важать. Про них навіть незручно мову заводити в порядному товаристві. Іншим уже як не щастить, то за великим рахунком. Одного дружина кинула, другому догану вка-тали за зловживання, третього все життя лікували від хвороби, якою він не хворів. Послухаєш завидки починають брати. А в мене що?! Тьху і тільки! Йду, скажімо, вранці на роботу.…
 Коротко кажучи  Друже Перче

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"