Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1988 №17 Сторінка 2

(Телеграфне Агентство Перця)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 1988 / № 17 / Сторінка № 2
Журнал Перець 1988 №17 Сторінка 2 - Телеграфне Агентство Перця. Мал. В. ГОНЧАРОВА Добре Коті: його вже за сорокалітнього вважають. В обідню перерву в булочній № 8 було оголошено аврал. Викликавши до себе всіх своїх підлеглих в особі прибиральниці Дусі та продавщиць Люсі і Марусі, завідуюча булочною Антоніна Павлівна трагічним напівшепотом сказала: Дівчатка, країні потрібен метал! Люся і Маруся розгублено перезирнулись, а п'ятдесятисемирічна Дуся про всяк випадок пустила сльозу. Наступною фразою завідуюча поспішила розвіяти їхнє здивування: Ми не можемо допустити, аби наші домни разом з мартенами зупинилися. А багато треба? запитали дівчатка. Багато! твердо мовила Антоніна Павлівна. І працівники прилавка з завидним ентузіазмом кинулися на пошуки металобрухту. Тільки ледь не відразу з’ясувалося, що булочна № 8 не має у достатній кількості таких відходів. Три старі віконні засувки, відірвана минулої зими сердитим відвідувачем дверна ручка явно не рятували становища. Навіть хлібобулочні вироби, які колись були багаті на різноманітні металеві предмети, тепер містили в собі саме тісто. Очевидно, працівників хлібозаводу теж охопив металоздавальний ентузіазм. Пошуки дефіцитного залізяччя довелося розширювати. І тут Дуся, Люся і Маруся на чолі з Антоніною Павлівною зіткнулися з фактом, який практично не залишав і найменших шансів завантажити домни і. мартени зібраним металобрухтом. Раптом виявилося, що не лише булочна № 8, а десятки й сотні інших торговельних точок Харківсь кої області включились у пошуки хліба вітчизняної важкої індустрії. Організованими колонами продавці й товарознавці, завмаги і лоточниці прочісували усі наявні території міської та приміської зон. Та як не старалися торговельники, план, який було спущено Міністерством торгівлі республіки, тріщав і репався. Де ж таке бачено! обурювались вкрай втомлені Люся і Маруся. Звідки у нашій булочній метал? Та ще й така прірва? змахувала сльозу прибиральниця Дуся. Важко, звичайно, з цілковитою упевненістю стверджувати, як на подібні висловлювання відреагу-вали б у Міністерстві торгівлі. Та, кажуть, що сам заступник міністра Микола Іванович Родь був настроєний вельми оптимістично. І план здачі металобрухту з року в рік ріс, поки не досяг (враховуючи специфіку галузі) астрономічної цифри. Скажімо, лише по управлінню торгівлі Харківського облвиконкому на поточний рік він дорівнює 1176 тоннам. Директорів універмагів і завідуючих гастрономів, та й самого начальника обласного управління торгівлі Володимира Васильовича Гузенка при одному слові «метал» кидало в піт. І навпаки: коли у підвідомчій їм торговій точці лопалися водопровідні труби, виходила з ладу система центрального опалення, остаточно псувалися холодильники чи контрольно-касові апарати, їхні обличчя радісно світилися. З'являлася крихітна перспектива реального внеску до плану. Тільки це зовсім не означає, що Харківське обласне управління торгівлі абсолютно не має можливостей поповнювати велетенський загальносоюзний плавильний котел своїм брухтом. Така можливість є. І якщо дивитися на речі цілком реально, а не з високого крісла, припустімо, начальника управління з матеріально-технічного постачання «Постачторгу» Михайла Борисовича Рєз-ника або його заступника Бориса Михайловича Немовецького, які, власне, і доводять кожній області планові цифри, то Харківське управління може щорічно здавати до 200 тонн вторинної металсирови-ни. Але ж план 1176 тонн! Уловлюєте різницю? Відверто кажучи, якби навіть харків'яни наважилися здати у брухт усе своє обладнання, яке одержують щороку, починаючи з гир і кінчаючи електронними вагами, то й тоді навряд би здолали планову вершину. Схаменіться! Звідки така цифра 200 тонн? цілком резонно можуть обуритися вищеназвані міністерські працівники. Адже та ж сама торговельна мережа Харківської області у 1985 році здала 1107, у 1986 1050 й у 1987 1106 тонн брухту! Виходить, є можливості? Існують резерви? Ось тут ми й підійшли до найбільш цікавого питання. Втім, навряд оте, про що піде нижче, буде відкриттям для М. І. Родя, М. Б. Рєзника та Б. М. Немовецького. Адже названі цифри виконання не ними вигадані. Більш того, вони (цифри) твердо фігурували у багатьох графах державної звітності. Мовляв, металу гори! Тільки... «Управління торгівлі Чугуївського міськвиконкому просить вас врахувати те, що... у здачі металобрухту нам допомагав завод паливної апаратури Нині завод відмовився допомагати...» «Більше половини плану зібрано... за допомогою інших підприємств...» «Червонозаводський продторг змушений звертатися за допомогою до підприємств...» «Управління торгівлі планувало Орджоні-кідзевському продторгу збирання чорних металів без урахування наших можливостей, але план виконувався будь-якою ціною. З 1986 року становище різко змінилося, і тих можливостей, які були, зараз немає». Мабуть, зрозуміло, про які саме можливості йдеться. Еге ж, саме про ті, коли за торговельні організації брухт (принаймні, його левову частку) Мал. О. ГУЦОЛА природжену з Антоніною промислові відмовились здавали промислові підприємства. Дусям, Люсям та Марусям на чолі з Антонінами Павлівнами залишалося їм тільки красно дякувати. Зрозуміло, виходячи з власних сил, можливостей та наявності, як той казав, підприлавочного дефіциту. Тільки от нещастя! Як сказано в листі з Орджоні-кідзевського продторгу, з 1986 року «становище різко змінилося». Інакше кажучи, нема дурних. Госпрозрахунок на підприємствах поклав край отим оборудкам. А план? Та що ви! Хіба може план враховувати становище? Навіть оте, яке «різко змінилося». Ні в якому разі! Він, незважаючи ні на що, продовжував своє зростання. І ось…
 Телеграфне Агентство Перця

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"