Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1989 №21 Сторінка 2

(Коротко кажучи)
/ Перець /Журнал перець / Рік 1989 / № 21 / Сторінка № 2
Перець 1989 №21 Сторінка 2 - Коротко кажучи. І І ч Дружній шарж В. СОЛОНЬКА. ОСТАПУ ВИШНІ По полях ми з Вишнею бродили Восени, шукаючи зайців. І бур'ян пожовклий, посивілий Під ногами срібно хрупостів. Скільки доброти було в обличчі, Скільки мудрості в Як дивився приятелеві Любий наш Михайлович Павло! очах було, в вічі Ну, а вмів же бути і суворим, І безжальним бути Як назустріч чорним поговорам Підіймав свій праведний батіг! ИШНЯ МІГ, Без гучних прожив він декламацій, А в душі поезія цвіла! Друг людини, друг природи й праці, Грізний ворог нечисті і зла. Максим РИЛЬСЬКИЙ. А ш ш 4 74? ж Зй* у-у Ял * л- в Л- Я № Иі ш шш і КЖ.,- яии . ' ' -ОІ 9 А г 41 Ж і -: ІїШ' а м ш їй ;Х’5ЙНІК: ж Остап Вишня та Максим Рильський на полюванні в Кагарлицькому районі Київської області. Вересень 1951 року. вї «Р * ф8»9-1989 ї і і АНГЕЛ САТИРИ І ГУМОРУ Розповідає дочка Остапа Павло Михайлович Губенко, відомий світі під псевдонімом Остап Вишня, на тих самих як в шафі на На вулиці Червоноармійській у Києві є квартира, в якій жив в усьому Є кабінет, де з 1956 року всі речі лежать місцях, куди їх поклав Павло Михайлович. Все, було за життя, окрім однієї деталі: поличках архів письменника. І це вже робота вірного друга і Губенко-Маслюченко та названої , Євтушенио. Там, в одній із тек, лежить аркушик календаря за 26 грудня 1933 року, на якому рукою Варвари Олексіївни написано: «Арешт о 7 або 8 г. вечора». Кореспондент. Маріє Михайлівно, як ми тепер знаємо, Сталін, розгорнувши свою боротьбу проти народу, не міг, звісно, обійти його совість і розум інтелігенцію, у тому числі творчу. Тому-то й почав «зміцнювати» базис наведенням «повного порядку» у надбудові. Своїм листом, вміщеним у 1930 році в журналі «Большевик», він практично заборонив друкувати не лише «антирадянські» твори, а й взагалі речі, які не відповідали прямому державному замовленню. жав «виправлення» літературних творів, знищення тих, які не вписувалися у задану схему. Природно, що правовірний український журнал «Нова генерація» тут же заходився виконувати сталінську вказівку, повідомивши, що починає друкувати детальний аналіз творчості низки сучасних українських письменників. Природно також, що розпочався цей «аналіз» нищівним ударом по жанру, найбільш небезпечному для режиму по сатирі. Почався безсовісною і провокаційною статтею Олексія Полторацького «Що таке Остап Вишня?». Автор бездоганно виконав високе замовлення. І от уже українська мова «науково» поділяється на «куркульську», якою писав Вишня, та «мову колгоспника і пролетаря». А пише Вишня такою мовою виключно з метою «зробити наклеп на ленінську національну політику». Сам же письменник «без сумніву є постать реакційна, гальмо на потязі культурної революції на Україні», «контрреволюціонер, націоналіст», а разом з письменниками Михайлом Яловим1 та Олесем Досвітнім2 вони «бездарності, шпигуни, для яких література є маскування основного їхнього заняття шпигунства та шкідництва». Це вже не науково і, тим паче, бездоказово, але... завдання виконано. На жаль, і досі для широкого загалу Остап залишається зіркою великою, визнаною, але пізнаною. Так що ж таке Остап Марія Михайлівна. Явище. Велике і малодослідже-не, на відміну від його творів. А вони, як надважкі зірки в астрономії. Малі за розміром, несуть у собі всі болісні суперечності часу. Кор. Молодь нині знає Остапа Вишню, прикро, здебільшого в мізерному обсязі шкільної програми. І першими завжди називаються гуморески, які тепер блискуче виконує Анатолій Паламаренко. М. М. З одного боку, дійсно, книга, було, поступилася місцем телевізору, кіно, а тепер і відео. Але щодо Вишні, то тут усе закономірно. Дітям говорять: Остап Вишня талановитий письменник. Працював у Харкові до 1933 року, потім у 1943 році написав «Зенітку». Але ж це лише частина правди. Інша ж трагічна і сувора частина й досі замовчується. Знаєте, напівправда сестра злочину. Ну, може, не рідна, але двоюрідна точно. Бо з її допомогою можна деформувати образ і письменника, і його творів. От дивіться, навіть Жванецький міг би позаздрити такій популярності, яка була в Остапа Вишні у двадцяті-тридцяті роки. «Остап Вишня найсучасніший із сучасників. Він фіксує життя щоденно. Його фейлетони повна історія, історія літератури і етнографії радянської України», писав Ю. Якович у 1924 році. У 1925 році О. Дорошкевич у річному огляді «Літературний рух на Україні» відзначав, що «фейлетон дружини Варвари Олексіївни дочки Марії та написано: Сталінський редакторський апарат одер-настанову не просто на, сказати б, ідеологічне а на пряме » ваш ишні Марія Євтушенко всієї та Олесем визнаною, ишня? а ишня не як не З одного боку, двоюрідна точно. Бо з Зй яка була її Й не прикрашав радянської народилися письменники... нльки в «Вістях» продовжує свою блискучу діяльність Остап Вишня». Уявіть: протягом 1922 1923 рр. надруковано 435 його фейлетонів. І виданні у «Вістях ВУЦВК». І саме фейлетонів, а не нарисів чи хвалебних од, фейлетонів про те, що хвилювало людей у повсякденному нелегкому житті. Тому-то й були майже в кожному селі свої читці, які вивчали його усмішки напам'ять. Листи йшли за адресою «Харків Вишні» і доходили, бо, хоч не було тоді телебачення, проте в Харкові його знали, як кажуть, в обличчя. Кор. Думаю, Жванецький більше, ніж популярності, позаздрив би тому, що ці фейлетони таки ж побачили світ у столиці України. М. М. Вірно. Але Вишні було нелегко. Адміністративний тиск українські письменники почали відчувати ще наприкінці 20-х. А на початку 1930-го року дали чітко зрозуміти, що любов народу це добре, але перо треба вкорочувати. А вже невдовзі побачила світ і стаття Полторацького, й цидули інших «дослідників» творчості Вишні. Якраз у дусі вимог Сталіна. Спочатку Вишню цькували в пресі, за цим розібрали у друкарні набір «Закордонних усмішок» і переплавили 20 ілюстрацій Бориса Фрідкіна до цієї книги. Опісля ж арешту й фактично до сьогодні мовчання про всі подробиці життя і творчості ишні... Кор. До вчора, може? Хай буде до вчора. Але нинішнє покоління читає «Зенітку», не уявляючи, яким подвигом душі була ця річ. Як і інші повоєнні твори. Воно щиро сміється, вимовляючи по-паламаренківськи: «Ве-епр-р» та «яр-р-рмар-р-рок», не здогадуючись, скільки і як міг би він написати, коли б за «порадою» того ж таки Полторацького по ньому не «пройшли трактори сучасності». Та так пройшли, що письменник А. Журавський в романі «Ніколи не сміявся без любові» щодо десятирічного перебування батька в таборах мусив писати, що Остапа Вишню «доля занесла в далекий Сибір, де письменникові було доручено писати (зі спеціальним колективом) історію створення нафтової і вугільної промисловості Комі АРСР». Уявляєте, в яку сибірську історію «заглибили» Вишню і що то за «спецколектив»! Але навіть у 1983 році, коли виходила книга, про батькову каторгу писати можна було тільки так. Незважаючи на реабілітацію, не рахуючись із тим, що людина зі здоровим глуздом просто не повірить брехні. Кор. Так за що ж сидів неперевершений сатирик України, майстер злободенного фейлетону та гострого памфлету, театральної рецензії та іскрометної комедії, незлобивої побутової усмішки та уїдливої сатири, дошкульної репліки та ліричного оповідання? Людина, яку знають і не знають самі ж українці? Що то за явище Остап Вишня? М. М. Поет Валентин Лагода порівняв з «вічнодіючою та невгасимою Етною». письменник, і як людина й справді походив на цей генератор енергії, який начебто стоїть собі гора горою, у кратері магма повільно так собі вибулькує, але під землею іде шалена робота і гул її на сотні кілометрів чути. Люди, що знали Павла Михайловича, згадують його веселість, товариськість, доброзичливість і «тихость нраву». Але зі сторінок газет преси для цього жанру Тільки не Харківських З* м. м. це лише в одному вимовляючи «яр-р-рмар-р-рок», Уявляєте, в' ишні невдовзі життя Зй його ишня і як і журналів на нас дивиться інший Вишня. Той, що в потоці життєвих фактів міг побачити явище, побачити і висміяти, якщо воно негативно впливало на долю окремої людини і суспільства в цілому. І хоч матеріали його ніколи не були злими, хоч у найсерйознішому фейлетоні завжди було місце жарту, але, як тепер говоримо, апаратові, затиснутому в пустопорожніх гаслах, цитатах, керівних наказах, саме сміх і заважав. Сміх, що потрапляв у яблучко.…
 Коротко кажучи

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

 Copyright © 2021-2024 "Перець - гумор і сатира"