Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1989 №14 Сторінка 3

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1989 / № 14 / Сторінка № 3
Журнал Перець 1989 №14 Сторінка 3. вич Агеєв начальник своїм механізованим землякам перетворити Ворошиловградську область за насиченістю автозаправками якщо не у Францію, то хоча б в один із її департаментів. І свої обіцянки став настирно втілювати в життя. Хоча кероване ним управління за своїми можливостями було досить скромненьке. Адже йому підпорядковано лише половину всіх автозаправок області і то виключно у містах. Інша ж половина належала агропрому. І ось за пропозицією Євгена Івановича цей відомчий розподіл руйнується. Заправки, склади та пальне на території області концентруються в одних руках. Котрі, як неважко здогадатись, належать саме Агеєву. І вже руки, увінчані однією головою, теж, цілком природно, Євгена Івановича починають перетворювати ворошиловградський пейзаж на щось схоже із автозаправним рівнем Франції. Причому досягається подвійний ефект. Бо, раціонально роз міщуючи заправки, задовольняють потреби не тільки колгоспів, радгоспів та міських автовласників, а ще й відчутно економлять пальне. Чудеса? Авжеж! Але не будемо переоцінювати у цій історії роль особи. Бо ідеї, як відомо, лише тоді стають у нашому господарчому механізмі матеріальною силою, коли вони оволодівають керівним загалом. А Євгена Івановича настільки рішуче підтримали партійні, радянські та органи народного контролю області, що справа здобула гучну назву «ворошиловградський експеримент по централізованому забезпеченню споживачів нафтопродуктами»! А головне не залишились осторонь, як у подібних випадках ведеться, і більш високі інстанції. Фонди не обійшли. підкинули, дефіцитом Сприяло і те, що на території області розміщено потужний нафтопереробний завод. І коли в сусідніх областях, зокрема, в Донецькій та Запорізькій, Кажуть, що у Франції чи не на кожному п'ятому кілометрі встановле- но автозаправну станцію... Що ж, і в нас є люди, які вміють мислити по- європейському. Зокрема Євген Івано- орошилов- градського територіального управління нафтопродуктів, тієї організації, котра відає заправками та забезпеченням пальним. Це саме він пообіцяв ДО ПІДСУМКІВ ОДНОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ водії бігали з каністрами й лементували: «Подайте хоч на денце!» воро-шиловградці у цей час тільки іронічно посміхалися. Та незабаром Держкомнафтопро-дуктові республіки було доручено розповсюдити експеримент також на Донецьку та Запорізьку області. Хто, зрештою, не захоче, щоб прогрес крокував масштабно! Тим паче, саме йшла кампанія, присвячена ресурсозбереженню. Та в сусідніх областях цій звістці чомусь не дуже зраділи. Швидше навпаки спантеличено зачухали потилиці. Бо надто вже те рішення нагадувало хвацький кавалерійський наскок. Де головне «Дайош!». А що «дайош», вже нікого не цікавило... Отож, почухавши потилиці, донецькі агропромівці стали енергійно відмахуватися від експерименту. Мовляв, де ж конкретне врахування умов, чому ми, а не хто-небудь інший? Адже у наших господарствах на вісімдесят відсотків автозаправки вже побудовано. Причому, такі капітальні, що ворошиловград-цям з автозаправними блочними пунктами й не снилося. Тим паче, що колгоспні автозаправки будувалися, як правило, при гаражах, а туди, як відомо, автовласникам ходу нема. Та й потім: яка ото радість вгепати тисяч двісті в таку заправку, щоб потім безкоштовно передати її іншому дяді? Де, зрештою, гарантія того, що буде він дбати про належне обслуговування колгоспно-радгоспної механізації? У критичний унісон із донеччанами заспівали й запорожці. Мовляв, адміністративне «Дайош!» вони теж не раз чули. Адже, окрім категоричної коман ди негайно передати заправки колгоспів та радгоспів місцевим управлінням нафтопродуктів,…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"