ГУМОР І САТИРА

Перець 1989 №06 Сторінка 2

(Телеграфне Агентство Перця)

/ Перець /Журнал перець / Рік 1989 / № 06 / Сторінка № 2

Перець 1989 №06 Сторінка 2 - Телеграфне Агентство Перця. Мал. Р. САХАЛТУЄВА Хеллоу! Як ви дивитеся на те, щоб створити спільне підприємство? 4 перця 7. о ЛГТС*** КОРИСТУЙТЕСЯ ПОСЛУГАМИ АЕРОФЛОТУ! ЧЕРКАСЬКА область. (Кор. ТАП). Довго думали у смт Лисинці жителі вулиці Чкалова над тим, чому саме ім’ям легендарного льотчика названо їхню вулицю. Сам Валерій Павлович ніколи у Лисинці не був. А потім вулиця, названа на його честь, далеко не з кращих у селищі: після дощів вона на кілька місяців перетворюється на гігантську водойму. Найвірогідніше припущення зробив один із старожилів цієї вулиці тов. Нікітченко. Видно, заявив він, нашій вулиці ім’я Чкалова дано тому, що подолати це море води можна хіба що літаком... «ПАНАСОНІК» ГНІВАНІ Як передає наш японський кореспондент, у місті Токіо нещодавно успішно завершилися переговори між електронним концерном «Панасонік» та представниками міста Гнівані, що у Тиврівському районі Вінницької області. Посланці далекої України уклали із всесвітньовідомою фірмою вигідну угоду. Тепер, починаючи з другого півріччя цього року, до магазинів споживчої кооперації Гнівані почне надходити усіляка побутова електротехніка, а також телевізори й радіоприймачі. Як і обумовлено в угоді, вся ця електроніка розрахована на напругу 150 вольтів, і не більше. Річ у тім, що це саме та постійна напруга, яку жителі міста здебільшого мають у своїх оселях. ОЛИ будете в Запоріжжі, обов'язко-во зверніть увагу на кафе «Сніжинка». 1 V. Ця споруда зі скла і бетону датується другою половиною двадцятого сторіччя і законом не охороняється. Поки що. Але саме тут у жовтні 1978 року С. А. Назаренкові пробили голову. Як, ви не знаєте, хто такий С. А. Назаренко? Та це ж Бек! Ну, кликуха в нього така. Все одно не знаєте? Що ж, вам, можна сказати, пощастило. З одного боку. Бо, якщо ви не знайомі з Беком, це означає, що ви ніколи не програвали, скажімо С. В. Гапошину, 16 тисяч карбованців. Або В. Є. Петрову 8 тисяч. Втім, це водночас свідчить і про те, що ви подібних сум ні в кого й не вигравали. Якби на вас упало таке щастя, без Бека все одно не обійшлося б. До речі, про щастя. Якщо ви вважаєте, що щастя це коли в магазині вільно продають мило і пральний порошок, вам буде важко збагнути деякі реалії нашої подальшої розповіді. Треба трошки потренувати уяву. Наприклад, спробуйте уявити собі, що на ту лотерею, яку вам дали в магазині замість здачі, випав виграш надувний матрац за 10 крб. Так, це важко уявити, але спробуйте... Уявили? Ну от! А сотня таких матраців це вже 1000 крб. Тепер, гадаємо, ви без особливих труднощів зможете розібратися ось у цьому уривку: «Сірий приніс Петрову його виграш 3000 карбованців у носовій хустинці... Петров 1050 дав мені, 500 відрахував і попросив мене передати Беку, сказавши, що він іще знадобиться... Ці 500 крб. я передав того ж дня увечері...» Текст, який ми процитували, називається протоколом допиту звинувачуваного. З нього, правда, неясно, кому дісталася носова хустинка. Але й без того протоколи та інші документи справи № 40 6728702 склали вісімнадцять грубезних томів. Із їхніх сторінок постають такі 1 яскраві образи наших молодих сучасників, що іноді хочеться заплющити очі. Саме це, до . речі, й робили часом деякі працівники правоохоронних органів, але про них потім. Усе відбувалося дуже просто. Навіть примітивно. От, наприклад, водій приміського автобуса Сергій Грядун їде на ввіреній йому транспортній одиниці до станції автотехобслуговування і бачить на дорозі двох уже згадуваних осіб Віктора Петрова 1961 року народження, безпартійного, кочегара дільничної лікарні, і свого тезка Сергія Гапошина, 1960 року народження, теж безпартійного кочегара, але вже не лікарні, а учкомбінату райвно. Гапошина він бачить уперше в житті, а Петрова знає як облупленого, бо мешкає РОЗПОВІДЬ У ДВОХ ЧАСТИНАХ з ним в одному селі з поетичною назвою Біленьке. Далі вони поїхали разом, і десь там, біля станції автотехобслуговування, на вулиці Хакаській, кочегари запитали у Грядуна, чи немає в нього карт. У них, бачте, виник задум обдерти його як липку, але не було чим. Виявилося, що Грядун мав карти, він возив їх з собою, бо, мабуть, ще зі шкільних уроків географії запам'ятав, що в дорозі карти потрібні, тільки забув, які саме. Спочатку вони втрьох грали на пиво у «дурня», і Гапошин виграв 40 пляшок. А потім кочегари запропонували Грядунові зіграти у «червоне і чорне». Грядун, певно, здогадувався, що йдеться не про літературну вікторину за однойменним романом Стендаля, але погодився. Тим більше, що Петров зголосився грати…

Телеграфне Агентство Перця

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2025 "Перець - гумор і сатира"