ГУМОР І САТИРА

Перець 1989 №01 Сторінка 7

/ Перець /Журнал перець / Рік 1989 / № 01 / Сторінка № 7

Перець 1989 №01 Сторінка 7. з «Книги відгуків і пропозицій» ярмарку іть однакове .аті Ляльковий театр ко. (Майже за К. Чуковським) шиф (Репортаж з черги) НАЛІТАЙ! НЕ ЗІВАЙ! ОРИГІНАЛЬНА ПОКУПКА І9 іеТР НАЛІТАЙ! НЕ ЗІВАЙ! «Близ-івнюки кти ІВесна (Діалог, почутий на ярмарку) ігістійно КОЛИ ВИ пені яа Зроблені швидко . перекосі 1 ПОВІТРЯ І ня навіть І ЯКИХ0’ 31" 1 зачинити. шдексом «Н» розгубилися Якість товарів на ярмарку контролювало Українське республіканське управління Держстандарту СРСР р кінокамери і прошипів: ся?! Я сказав: сестри одягнені однаково. раз і відпала. Іншу пару взули. Знову немає діла. Третю... Признаюся чесно, дотанцювала майже боса... Тому прошу вас, товариші з ярмаркому, про одне: якщо вже запрошуєте на ярмарок музик, то не привозьте такі туфлі з Харківської взуттєвої фабрики. Прошу не відмовити у моїй просьбі Т. ЛАГІДНА. :Укрторг6удматері Там, кажуть . Тому вони і гниють, і тріскаються. А тут що дають Дорогий ярмарком! Давно так не танцювали, як на ярмарку! Танці було організовано чудово. Молодці! А от товариші з Харківської взуттєвої фабрики А? З не молодці. Коли оркестр заграв «Од Києва й до Лубен...», моя дитина міряла туфлі, зроблені у Харкові. Ну, не втрималася і вирішила дати лиха закаблукам. А підошва з однієї! глянь В Ю не івлячись на їх вироби, ще багато разів зеленів, білів, сиш Шя. Епізод на ярмарку зняли тільки після тринадцятого ду жГ »їні фільму одягнулись у костюми іншої фабрики. І були вони (ексу «Н», який кіношники на костюмах об’єднання «Весна» розвали так «нікудишні». І чого тільки немає на тому ярмарку! (Чого; немає самі побачите). Вирує він, шумить! Хто торгує, хто купує, хто просто гав ловить, хто розхвалює свій товар, хто слухає різні історії... Одне слово, запрошуємо вас на наш Шановний ярмарковий комітет! Спасибі, що запросили наш оркестр на новорічний ярмарок веселити публіку. Ми, як бачите, приїхали. Забули, щоправда, заздалегідь попередити, що шкваримо усі музичні твори на виробах Київського заводу духових інструментів. Можливо, це вам ні про що не говорить. Ми теж були раніше не в курсі... Ну і купили оркестр! Поспішили, звичайно. Мабуть, ці інструменти не для маестро: вони покриті нікелем і шар гальванопокриття в одних місцях товщий, в других тонший, а подекуди зовсім немає. Тому і звук виходить якийсь дивний. Якщо хочете, щоб у вашому домі було тихо, купуйте «Зайця-барабанщика», виготовленого одеським виробничим об'єднанням «Чорноморська іграшка». Барабан від зайця швидко «відпаде», і матимете подвійне задоволення: у дитини нова іграшка, у квартирі тиша. Коли ми грали, дехто, правда, обурювався. Мовляв, від вашої музики на ялинках осипається хвоя, а в гірляндах виникає коротке замикання. Але переважна більшість публіки слухала і справді веселилася. А ще добре, що ви на ярмарок, окрім нас, не запрошували ніяких ансамблів і груп. Особливо сучасних. Отих, які полюбляють «хеві метал». Бо «важчого» металу, ніж у нас, немає. І якби зібралося два таких оркестри, то народ би не витримав і ярмарок розбігся. Вибачайте, коли що не так. Барабанщик оркестру Г. СКРИПОЧКА. Черговий по ярмарку М. ПРУДНИК, художнє оформлення В. ШИРЯЄВА. Галю?! Ніно?! * Скільки літ! Бачу, у тебе синок! * А в тебе донька! Твоїй скільки? Рік. А твоєму? у, Вісім місяців. І вже бігає? Бігає. Аж сама здивувалася. Старшенький Ус Дмитрик у рік пішов. А цей у вісім місяців. * Що ж ти хочеш акселерація... Яка акселерація? Дід з бабою купили у коляску Ворошиловградського заводу металови- робів. А вона така!.. Ну, така... Не можу тобі" описати... Між боковинами і днищем щілини, шини з коліс зіскакують, понікельована погано,* торохтить... Доки меншеньким був, то я ще якось де у ту коляску вкладала його... А підріс ногами дригає, кричить. І близько не піднось. Думаю, ото (він так швидко і на ноги зіп'явся, аби тією" коляскою не їздити... Краще пішки ходити. Правда, Андрійку?! Ну, ми пішли... Диб-диб!..* Иі Вп ня Ря ’ ЄГе І як чорна залізна нога, Пострибала, пострибала кочерга. А ось вулицею мчаться ножі Повз будинки, магазини, гаражі... І каструля у днину погожу Перестрибнула огорожу, Торохтить: «Хто мені допоможе?!» Зупинитись ніяк не може. Одне слово, повтікали від неохайної Федори і чайник, і каструля, і тарілки, і самовар... Та недовго печалилася Федора Єгорівна придбала чайник і каструлю чернівецького заводу «Емальпосуд». Принесла додому, роздивилася…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"