Журнал Перець

ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1989 №15 Сторінка 3

(Гуморески, Друже Перче, Сатиричні мініатюри)

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1989 / № 15 / Сторінка № 3

Журнал Перець 1989 №15 Сторінка 3 - Гуморески, Друже Перче, Сатиричні мініатюри. Коли Михайло Іванович втрачав душевну рівновагу, нервував і ставав украй неуважним, це було сигналом, що він збирається на відпочинок. Цього разу першою помітила наближення відпустки секретарка Леся. Вранці вона зайшла до кабінету шефа і передала Михайлу Івановичу щойно почуту новину з життя колективу, а саме: архіваріуса Бомбейка знову викликають до школи. Кожному відомо, що наймолодший з густої порослі Бомбейків здатен на такі коники, що вчителі, які бодай раз випадково зайшли до його класу сіяти добре і вічне, неодмінно опинялись на обліку в серцево-судинному закладі. І як би ви думали, відреагував на ганебну новину Михайло Іванович? Він поглянув крізь вікно у далечінь, яку затуляли стіни сусідньої контори, і без здивування запитав: А хіба Бомбейко ще не має середньої освіти? Він має вищу, намагалася внести ясність Леся, але синок його, Богдасик, приніс з дому кота, і той видушив усіх білих мишей у зоокутку. Іншим часом кончина гризунів виховного призначення нашила б на трудову біографію архіваріуса чимало брудних латок, але ниньки Михайло Іванович лише й сказав у задумі: Добрий кіт, не якесь ледаче паскудство. Коротше, до обіду всі ми знали, що шеф при надії, тобто збирається у відпустку. Загалом він впадав у морочливий стан не через те, що сушив голову, як добратися до Кавказу і звідти, чи зважував, який туризм принадніший: піший по горах чи морський на лайнері. Цих проблем у нього не існувало. Зате інші не давали спокою. За місяць до можливої відпустки Михайло Іванович починав уявляти розмову про неї із Степаном Теодоровичем. І страшенно пітнів, коли внутрішній голос раптом візьме і шепне: «Вам ще ЗБОРИ НА ВІДПОЧИНОК ГУМОРЕСКА й відпочивати треба? А що ви робите цілий рік?!» І шепне саме басом Степана Теодоровича. Просто ганьба. «Я й справді, мабуть, недоробляю», заснують думки, а тут ще й пригадає, що не виробив заходів на останню рекомендацію, і від усього того аж зомліє. Але пройти бар'єр Степана Теодоровича не головне. А що як іронічний Сергій Остапович, начальник значно вищий, у відповідь на його повідомлення про відпустку скаже цинічно: «Миню, чого це ти все питаєш про відпустку? Може, не заслужив?» А що йому у відповідь? Сказати, що не заслужив, наче бунт. Скажеш: заслужив зарозумілість. Тоскно на душі у Михайла Івановича, невиразно. Якби ж то доповідати тільки тим двом! А Гаврило Харитонович! Він завжди уважно вислухає, а потім, так собі, між іншим, почне перераховувати усілякі лиха й біди. І про те, що котрийсь з вугільних басейнів не виконує плану, отже, десь недоодержують палива, яке, звісно, хліб промисловості. А взяти вивезення буряків бензину бракує, щоб їх доставити куди слід, снігом припорошило, а людям давай солодкого. А он що робиться в країні, де ходять піастри!…

Гуморески Друже Перче Сатиричні мініатюри

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

Copyright © 1922-2024 "Перець"