Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1989 №13 Сторінка 2

(Телеграфне Агентство Перця, Друже Перче)
Журнал Перець 1989 №13 Сторінка 2 - Телеграфне Агентство Перця, Друже Перче. І І X ' ЗіІЇЛ Влада Телеграфне Агентство Перця бус з Києва до Житомира йому коштував 2 крб. 95 коп., а у зворотньому напрямку (купував його в касі житомирської II автостанції № 1) 3 крб. 15 коп.? Причому автобус у обох випадках був однаковий за класом, та й маршрут його не о о ОГОЛОШЕНО ВСЕСОЮЗНИЙ РОЗШУК наручних годинників, що належать подружжю Павленків із села Небрат Бородянського району Київської області. Два роки тому здав їх глава сімейства М. Я. Павленко у ремонт до районного будинку побуту «Юність». І з тих пір час для Миколи Якимовича та його дружини набув зовсім інших вимірів. Оскільки в майстерні ті годинники, які брався полагодити майстер Олексієнко М. П., кудись безслідно щезли. Зате тепер родина Павленків відлічує час за тими регулярними відписками, які їм шлють керівники «Ремпобуттехніки», замість того, щоб повернути ошуканим клієнтам гроші. 1 II II Зате тепер родина РОЗ’ЯСНЕННЯ ТАП До штаб-квартири ТАП звернувся киянин С. М. Репівський. Він ніяк не може зрозуміти: чому квиток на авто- II змінився. Наші експерти з дартних ситуацій довго сушили собі голови. І нарешті висловили припу-різниця у вартості квитків (о у Жито її П питань нестан- її дення: може пояснюватися тим, ЩО у пню-мир пасажир С. М. Репівський їхав з попутним вітром, а це, як відомо, впливає на економію пального. II II ПОВІДОМЛЕННЯ ТАП ЧЕРНІГІВСЬКА область. До штаб-квартири ТАП надійшла заява від 60 доярок Бобровицького району, відзначених за трудові успіхи путівками на Виставку досягнень народного господарства УРСР, з клопотанням перейменувати Ніжинське бюро подорожей та екскурсій на бюро екскурсій з пригодами. Свою заяву вони мотивують тим, що згадане бюро, зобов’язавшись доставити доярок з Боб-ровиці до Києва рано-вранці, спромоглося зробити це лише опівдні, перетворивши, таким чином, моральний стимул на суцільний стрес. От негідники! Вже й до міліції добралися. І І І І І І І І І І І І і І І І Чи зміг би ти дізнатися, що є у коробці, яку тобі хтось вручив, не розкриваючи її? Переконаний, що ні. І я теж би не зміг. А от в управлінні торгівлі Джанкойського міськвикон* кому та обласному управлінні торгівлі мають протилежну думку. Купив я у магазині господарчих товарів № 40 заклеєний рулон поліетиленової плівки, довжиною 120 метрів, як зазначалося на етикетці. Через два місяці, коли почав накривати теплицю, розкрив рулон, і... виявилося, що в ньому бракує сорока метрів. Працівники магазину і складу одразу сказали, що вони тут ні при чому. А з обласного управління торгівлі мені відповіли, що, оскільки я представив рулон для контрцльного перемірювання після того, як він був розрізаний (а як же я міг би помітити нестачу, не розкривши його?), тому «стверджувати, що мав місце факт нестачі немає підстав*. От бачиш, Перче, як погано, коли не вмієш порахувати, скільки в рулоні метрів, не розгортаючи його. А то можуть тебе не лише ошукати, а й виставити на посміховисько. Уі плівки, ЩО, А. ТРОФИМОВ. навіть Як корінні кияни, ми навіть ніколи й не підозрювали, що наш будинок № 28 по вулиці Саксаганського належить до категорії лейованих. Посуди сам. За останні п’ять років наш і без того міцно зроблений будинок було двічі капітально відремонтовано. Але не встигла, як кажуть, висохнути ще і фарба у наших оселях, як виконком Київської міськради разом із Ленінським райвиконкомом приймають спільне рішення... про третій капремонт. Ну як, друже, після цих фактів не повірити у те, що живемо ми далеко не в простому будинку? Тим паче, що в Ленінському районі нараховується 185 будинків, які десятиліттями чекають хоч на який-небудь ремонт. А нам, як бачиш, і просити ні в кого не треба. Навпаки! Це вже ми який місяць просимо голову Ленінського райвиконкому М. П. Гайдая, аби він поберіг державні кошти 300 тисяч карбованців! і не затівав ніякого ремонту. Бо, виявляється, планують його здійснити із обов’язковим відселенням жильців і наданням їм постійного житла в інших районах. А втім, стривайте! Може, наш будинок саме тому і став привілейованим, що якась керівна особа поклала на одну із його квартир своє око? Кому, зрештою, не хочеться жити в центрі столиці і мати просторі кімнати зі стелею заввишки до чотирьох метрів?! приві- Дивує, якщо не сказати більше, здатність деяких чиновників імітувати вирішення проблеми, прикриваючись папірцем. Мовляв, ось є документ, ось його номер, ось дата, що іще потрібно? Якщо говорити конкретно, то йдеться про долю мешканців кількох власних будинків по вулицях Ватутіна, братів Трофймових і Червоноармійсь-Іві збудовані поруч автозапра-також гаражні кооперативи навколо таку нами ми нас кому провулку, вочні станції, а «Парус* і «Комунар* створили атмосферу, що минулого літа викликані санітарні лікарі довго дивувалися, чим узагалі дихаємо, і офіційно порадили місцевій Раді відселити. Майже через півроку голова Ленінського райвиконкому А. С. Звонов ощасливив нас повідомленням, що, оскільки концентрація шкідливих речо- вин (СО) перевищує максимально допустимі норми в 1,4 раза, прийнято рішення визнати наші будинки «невідповідними санітарно-технічним вимогам*. Здавалось би, думка санлікарів, які пропонували в 1,4 раза, смт Нижньогірське Кримської області МЕШКАНЦІ ПРИВІЛЕЙОВАНОГО БУДИНКУ. 1 нас відселити, а будинки знести, нарешті почута і врахована. Але так може лише здатися. Бо, НІН Владилен ПРУДОВСЬКИЙ Телеграфне Агентство Перця КОРИСНА ПРОГУЛЯНКА ЧЕМОДАННИЙ НАСТРІЙ І ніколи не полишає…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"