Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1989 №11 Сторінка 5

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1989 / № 11 / Сторінка № 5
Журнал Перець 1989 №11 Сторінка 5. Мал. А. АРУТЮНЯНЦА МАНДРІВКИ З СЮРПРИЗАМИ «КУДИ Ж ВИ, ХЛОПЦІ?..» Скільки їжджу, стільки думаю: чому в дорозі завжди хочеться пити? До того ж у будь-яку пору року. От і ви ж, напевно, помічали: тільки у поїзді люди розмістяться, тільки речі поскладають, і вже чимдуж мчать до буфету запасатися водою. І коли поїзд рушає, у всіх вагонах починається мелодійний передзвін пляшок із «Київською мінеральною» або «Апельсиновим напоєм»... З будівництвом у Нижніх Сірогозах справи взагалі кепські. Скажімо, ще 1987 року пересувна механізована колона № 166 тресту «Генічеськагробуд», очолювана В. І. Ждановим, розпочала реконструкцію хлібозаводу. Освоїла коштів у чотирнадцятеро менше, ніж планувалося. Так само позвитяжничали будівельники й у 1988 році... Зате по лінії банно-прального комбі- ЗАЯВА Написав заяву дядько Директору школи: «Пише Вам, шановний, батько Питренка Школи. Я учора мав відкриту Із сином розмову. Дуже трудно йому вчити Українську мову. Він за книжкою, мов бик Семинтальський, темний. Бо для нього цей язик Вроді іноземний. То ж прошу освободить Кольку мого, шкета, Бо не може він учить Даного предмета. Ізучать його, вважаю, Немає потреби. В заключенні сообчаю Коротко про себе. Занімаю, як-то кажуть, Керівну посаду. Маю вісім років стажу Зава лєсоскладу. А жона моя Олена Вмела модельєрша Шибко грамотна у мене В розговорах перша! Ми балакаєм із нею Лиш по городському. Маїм Дюму, Птолемея, Шарлока... І тому Хочем, щоби і хлопча Виросло культурним. Хай він руський ізуча Стіль літературний. Йому в цьому направленні Дорога відкрита... Ваш до гроба. з уваженьєм Питренко Микита». Ой, багато ж бо, багато Розвелося нині Отаких, як оцей тато, В нас на Україні. Ясно, як не дуже знають Мову українську На далекому Алтаї У Баку чи в Мінську, В Ашхабаді чи в Калузі Чукчі та евенки... Тільки звідки в нас в окрузі Узялись «Питренки»? Анатолій ЦИНКУШ. І Гірше в міжміському автобусі. Столиків немає, порівняно з вагонним купе взагалі тіснота, пляшок із тією ж мінеральною сюди особливо не натягаєш. Добре, якщо на найближчій автостанції можна купити хоча б каламутне ситро, а то частіше й такого добра не здибаєш. Словом замучить спрага. Отак мучила вона й мене, поки їхав із Херсона до райцентру Нижні Сірогози. Коли ж доїхав, кулею вилетів з автобуса й помчав шукати місце, де можна вгамувати спрагу. Знайшов. Такий собі простенький питний фонтанчик. Тільки нату не видно початку. Технічну документацію на його спорудження виготовлено ще п'ять років тому. А у фундамент майбутньої новобудови не закладено відтоді ані каменя. Невідомо коли з'явиться у райцентрі й типова каналізаційна система, відсутність якої, за свідченням головного санітарного лікаря району М. Н. Яцика, води в ньому не виявилося. Побачив вивіску Кинувся туди. Зачинено. Люди сказали, що працює той буфет лише півдня. Подався у центр Нижніх Сірогозів. Поп'ю, думаю, чого-небудь освіжаючого в їдальні. Шукав-шукав, не знайшов їдальні. А її у нас немає, охоче пояснив якийсь перехожий. У райцентрі нема їдальні? неабияк здивувався. Таки нема. Зате є кафе. Одначе... глянув зустрічний на годинника, запізнилися. Працює до третьої години дня. Отож у вас один шлях до не лише негативно позначається на санітарному стані селища, а ще й стримує житлове будівництво. і отак у Нижніх Сірогозах на кожному кроці. Або чогось іще зовсім немає, або, коли щось і є, то вже таке, що ні в тин,…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"