Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1989 №20 Сторінка 2

Журнал Перець 1989 №20 Сторінка 2. Мал. В. ЧМИРЬОВА А це наше поле битви за врожай... Сьогодні наші засоби масової інформації час від часу буквально приголом- шують допитливого читача черговою сенсацією. То ми дізнаємося, що у Київському гідропарку приземлилися інопланетяни, то читаємо, що снігова людина з Гімалаїв, де її невтомно шукають, перебралася в наші широти. То раптом солідне республіканське видання розповідає нам про невидимку, що поселилася в хаті і цькує бідних господарів, жбурляючи в них усе, що під руку трапиться. Не кажучи вже про цілі серії чудес зцілителів, які всі на світі хвороби лікують заочно, навіть у вічі не бачачи пацієнтів. Ми теж вирішили, що без чудес сьогодні якось незручно. Нас може просто не зрозуміти читач. Тому і народилася ось ця рубрика. 0 ЗАСМУТИЛО ПРИБУЛЬЦІВ засиді редакції, я саме мучився над не завітати до мене. першою фразою фейлетону, коли Каву, сигарети? запропо- раптом почув звуки, котрі віддалено нагадували шурхотіння. Гля- нувши в прочинене вікно, я поба- вається? чив... літаючу тарілку, застиглу на рівні третього поверху. По трапу, перекинутому на моє підвіконня, один по одному простували прибульці й, не питаючи дозволу, стрибали до мого кабінету. Коли вони безцеремонно всілися на стільцях і, смикаючи ногами, що сантиметрів на сорок не діставали підлоги, почали свердлити мене проникливими поглядами явно не земних очей, я хотів було здивуватися. Та передумав. Зрештою, вирішив, якщо наші республіканські газети пишуть, посилаючись на свідчення очевидців та авторитети солідних наукових фахівців, що інопланетяни вільно нував я. А то, може, мінеральної водички «Оболонська» нази- Не вживаємо, сухо відповів той, що сидів найближче до мене. Я вразився його чистій українській вимові. Це ж треба, і де він навчився! Ми до вас по досвід, ще чистішою українською мовою пояснив нарешті мету їхнього візиту той, що сидів ліворуч од мене. Прошу дуже, не зрозуміти чого зрадів я. Весь до ваших послуг! Бачите, сумно мовив третій прибулець, на нашій планеті дуже сутужно з гумором. Не кажучи вже про сатиру. Навдивовижу правильні наголоси і сте рильна літературна стилістика насторожували. Та щирість, що бриніла в голосі четвертого прибульця, який бездоганно володів полтавсько-київським діалектом, остаточно переконувала: Наші жителі зовсім перестали сміятися. І це нас дуже бентежить. Бо ж відомо, сміх здоров'я. Ніяких проблем! гаряче запевнив я братів по розуму. У нас того гумору на кожному кроці навалом. Що не тема сміх та й годі. А можна докладніше? попрохав той, що ліворуч. Можна. От узяти, скажімо, найпопулярнішу тему сатириків про дефіцит. Сідлайте цього коника, і він вас вивезе на широку дорогу визнання, як вивозить наших сміхотворців. Я от, наприклад, тридцять років пишу про дефіцит і, впевнений, до кінця днів писатиму: сьогодні про те, що немає мила і ковбаси, завтра про те, що немає шкарпеток і трусів, післязавтра, коли гласність сягне іще вище, можливо, писатиму про най- дефіцитніше дефіцит здорового глузду. Прибульці перезирнулися. Двоє з них зробили жест, подібний до нашого знизування плечима. Не надихає? Тоді ось вам тема, невмируща і непохитна, про дурнів. Дурні є скрізь, дурні були завжди і будуть стільки, скільки існуватиме цивілізація. А що може бути смішніше за дурня на посаді? Ось вам джерело і гумору, і сатири, причому джерело невичерпне. Дурень на посаді? перепитав той, що сидів найближче до мене, і обличчя його набуло скорботного виразу. Що ж тут смішного? Це трагедія! А над трагедією в цивілізованому світі не прийнято сміятися. Ну, якщо ви так вважаєте, тоді пропоную вже зовсім універсальну тему бюрократи! Сипте вбивчими дотепами, знущайтеся, кепкуйте. Як це роблять у нас. Бюрократів гудять на мітингах, їх шпетять по радіо і телебаченню, це слово перетворилось на лайку і нею рясніють газети та журнали. Публіцисти і неформальні громадські лідери аж заходяться від люті, звинувачуючи бюрократів в усіх наших неуспіхах. Тільки від…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"