Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1990 №24 Сторінка 3

(Фрази)
Журнал Перець 1990 №24 Сторінка 3 - Фрази. Валентин ЛАГОДА Мал. В. ЧМИРЬОВА ПРИМАНКА Ловлю таксі. Та мимо всі. Тоді хоча б якесь авто! Не зупиняється ніхто. Усі вони вперед! Вперед! Виймаю пачку сигарет, Сигналю нею і гляди Спинилось перше ж: Вам куди? НЕСПОДІВАНИЙ ПОВОРОТ Та в одній дали мені Відповідь по суті: Розібрали навесні їх футбольні судді! мій знайомий До жінки внадивсь молодик: Він позичати гроші звик. Хоч запевняв не для забав, Та довго їх не віддавав. Пенсне. Борідка. Вусики. Палкий любитель музики. Він дві дружини має. Із них одна рве гудзики, А друга пришиває. У КОРАБЕЛІВ Набридло жінці позичати. Та знову рветься він до хати. Тож, розлютившися, вона, Відкривши двері, стусана Дала такого! загримів По східцях він униз, як в рів. Щоб знов зажити слави Новеньким пароплавом, Напружували сили, Зробили три аврали. На воду ж не спустили: «Шампанське» не дістали... ГОРИТЬ ХАТА Входимо в атмосферу Землі!.. хдЗййІХ хД Й х л Йкх оЙійНл х Дивись, щоб більше не було Повік твоєї тут ноги!! Не виливайте марно зло: Я ж повернуть прийшов борги, Бо рік Новий вже за вікном Не хочу бути боржником! «ЖОВТІ КАРТКИ» Чом гірчичників нема? В аптеці питаю. П’ять аптек пройшов дарма В жодній їх немає! Горить хата. І все ж таки З’явились вже пожежники, Та не гасять радять раду, Як гасити їм до ладу Чи водою, чи піском, Чи окремо, чи цілком, Чи від даху починати, Чи майно їм рятувати, Пропозицій є багато. А тим часом йде зарплата, А тим часом гине хата... 1 в світлі рішень бувають темні плями. и Тримався за свою платформу, сидячи в чужих санях. Хочеш бути на висоті дивись у корінь. Леонід ЗАБАРА. Сумська область. Як не крути, а ниточка до клубочка... Візьміть хоч би й А. Колота. Номенклатурна шишка, голова райвиконкому!.. Ну й що? Голова то він, звичайно, голова, але що зробиш, коли нові умови, свіжі вітри перемін і так далі. Попався відповідай! А відповідати громадянинові Колоту таки є за що. Намітив він, скажімо, суттєво поліп шити інтер'єр власної домівки. Тож і рушив уперто до поставленої мети. Але не так, як інші громадяни за обставин гострого товарного дефіциту: довге й нудне стояння в черзі для того, щоб записатися в чергу, а потім тривожно-щемливі місяці терплячих чекань... Районний мер не звик відкладати справи у довгу шухляду. Тим більше особисті. І все райвиконкомівський лімузин, на борту якого опинився художник колгоспу ім. Крупської (аби, значить, не схибити в художньому плані), мчить із провінційної Охтирки до стольного града Москви. З першого разу, правда, акція зірвалася. Через певний строк новий десант було викинуто у господарські магазини білокам'яної. Чи то через те, що очолив цю операцію вже сам А. Л. Колот, чи просто закордонні імпортери якраз підкинули до Москви кільканадцять вагонів чудових шпалер, але цього разу голова райвиконкому повертався на рідну Сумщину не порожняком. Та от біда: за імпорт довелося в московському госпмазі залишити власні грошенята. А воно ж жалко втрачати рідні карбованці навіть і під час скаженої інфляції. ПРИ Та хіба то гроші? Копійки! зваживши на…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"