Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1990 №06 Сторінка 2

Журнал Перець 1990 №06 Сторінка 2. Мал. А. АРУТЮНЯНЦА в ЙШжЙЧ я»»же. Л ЙЯЙЙ КОРОТКО КАЖУЧИ Найбільше однодумців серед пустоголових, Ф Той, хто потопає у розкоші, гребе обома руками, ф Знайшов своє місце у житті, але без прописки. ф У житті, як у торгівлі: до хорошого навантажується погане. ф Мемуари склеротика: «Незабутнє». ф Голодні про смаки не сперечаються. ф Який важкий одяг виробляє легка промисловість! Олег СЕЇН. м ал. О. МОНАСТИРСЬКОГО ІВ1 ШШ Давним-давно, коли у магазинах ще були цукерки, жили собі дід та баба... ДЕФЩИТ ЗДОРОВОГО ГЛУЗДУ У нашому мікрорайоні мав відкритися новий кооперативний магазин. Ще продавці виносили з торговельного залу залишки будівельного сміття, дизайнери дооформлювали вітрини, а пристрасті навколо нього розгоралися все дужче. Причиною такого ажіотажу була назва магазину «Дефіцит». Відкриття планувалося на суботу, звичайно, кожному нетерпеливилося потрапити на нього раніше за інших. Та знайшлися помірковані голови, які зрозуміли, до чого може призвести оте нетерпіння, і почали складати списки. Завдяки спритності свого сусіди, я опинився в черзі двісті двадцятим, хоча список у перший же день запису перевалив за тисячу. Ми з дружиною губилися в здогадках. А може?.. зробила вона припущення. Ні, не може, зрозумів я її з півслова. Те, що ти маєш на увазі, супердефіцит. Його так мало, що ті, котрі займаються розподілом, виходять з міркування : усім все одно не вистачить, то хоч самі наїмося. Ну, а раптом там буде?.. пошепки спитала вона. Виключено, кажу. Про це забудь. А якщо, приміром?.. І це з галузі фантастики. Сьогодні треба думати про речі першої необхідності. Я тільки про них і думаю, сказала вона і сумно подивилася у бік безнадійно зіпсованого холодильника. Давай без натяків, попередив я. І так на холодильник щотижня ходжу відмічатися. Як, до речі, й на меблі, і на телевізор. Ти ж знаєш, без черги сьогодні продають хіба що інвалідам... На жаль, зітхнула вона, ковзнувши по мені розчарованим поглядом. І потім, при чому тут промтовари? Цей магазин продуктовий, нагадав я їй. Вірно, погодилась во- на. Уяви, раптом оце в суботу заходиш до магазину, а там розчинна кава, гречка!.. Ти ж сама чудово знаєш: розчинна кава буває лише в магазинах для ветеранів, повернув я її на грішну землю. А гречка продається тільки діабетикам. До речі, може б, і ти зробив собі аналіз крові на цукор? А рап- 2 видко, і я незабаром том він у тебе підвищений. От би вже гречаної каші наїлися! мрійливо проказала вона. У день відкриття перед магазином зібралося стільки народу, що охоронці порядку спершу прийняли натовп за несанкціонований мітинг. Черга просувалась навди-вовиж опинився в приміщенні новенького кооперативного закладу. Те, що я побачив на прилавках, мене просто вразило. Прилавки були заставлені консервами із до болю знайомими назвами «Салат з морської капусти», «Мінтай з овочами», «Борщова заправка»... Плавлені сирки «Особливий» і «Пікантний» щойно закінчились. Я підійшов до директора, котрий незворушно спостерігав за покупцями, які розчаровано відходили од прилавка. Хіба можна так людей дурити? присоромив я його. Називати делікатесами те, що продається на кожному кроці! Скажіть краще поки що продається, уточнив він. А ви впевнені, що оце все не стане дефіцитом завтра? Ну, гарантії такої не маю, розгубився я, але ж навіщо людям голову морочити? У нашому ділі, шановний, треба завжди перспективу бачити, посміхнувся директор... А справді, подумав я згодом, трохи заспокоївшись, директор таки має рацію. Ми, покупці, не можемо бути впевнені у тому, що за місяць, день, навіть годину придбаємо те, чого зараз у магазинах навалом. Адже давно не дивуємося метаморфозам, які відбуваються з товарами так званого повсякденного попиту: здавалося, ще вчора ними були забиті бази й підсобки, вгиналися полиці в магазинах, а сьогодні їх удень з вогнем не знайдеш. І кому адресувати претензії? Держплану, як це було недавно? Міністерству? Відомству? Так самі ж виступаємо проти командного адміністрування. Підприємству, що виробляє цю продукцію? Ми йому не указ. Та виробничники ще візьмуть і образяться й взагалі продукти відправлятимуть за кордон. Якщо досі цього не роблять. Може, претензії…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"