Журнал Перець

ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1990 №01 Сторінка 3

(Гуморески, Афоризми, Друже Перче)

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1990 / № 01 / Сторінка № 3

Журнал Перець 1990 №01 Сторінка 3 - Гуморески, Афоризми, Друже Перче. І ГУМОРЕСКА Військова частина, де командиром Петров, 18 травня. З позицій четвертої батареї через не-встановлені причини довільно стартувала міжконтинентальна ракета стратегічного призначення. Траєкторія польоту, точка падіння та вибух не зафіксовані. Компетентна комісія з'ясовує причини... (Газета «Завжди на варті» Н-ського військового округу). причини точка комісія в оренду? Вона і так нас годує... нуся. Відвернулася не бачу. А як не бачу то ніби й немає. Потім звикла якось, наче завжди воно тут встромлено було. Весною, правда, іржавіти почало то я фарби, яка була, в сільмазі купила, підновити, значить. Квіточок намалювати, півників... бачили, як на паркані моєму? Сама... Еге. Тільки зібралася, вже й драбину поставила знов бібікає на вулиці. Гля матір бож-жа! знову зелені машини, п'ятнадцять чи двадцять, з них воєнні вистрибують і до мого двору. А один такий важний, на штанях отакенні червоні стрічки, дивився-дивився на ракету мою, хитав головою, цокав, потім рукою махнув: Фарбуй, каже, бабцю, буй! З квіточками і півниками! Все 'дно озброєння скорочуємо! і геть пішов. І всі за ним... Отак тепер і живу. І стоїть ракеточка моя з візерунками яскравими, дітлаша-та сусідські забігають побавитися, туристи заходять подивитися, молодята перед весіллям фотографуються біля неї. Нещодавно Петро Залевадний із заздрощів хотів її трахтором висмикнути не вийшло, трос порвався: глибоко в землю загрузла. А що, подивитися хочете? Будь ласка, ходімте у двір. Тільки руками не чіпайте, добре? Бо одне крильчатко вже хтось одламав... то й краще. Бо ті такого понаписували, що й самій читати лячно. Прославили мене, стару Макітру... Тієї суботи на базар до райцентру їздила так усі пальцями тикали. «Ось, кажуть, тітка йде, в якої ракета...» Ну, спочатку, то й спочатку. Сапаю, значить, бур’ян на городі, бо ж пре, як скажений. Туди-сюди, вморилася, гаю під тином перепочити. Коли раптом свист, гуркіт, земля ходором!.. цариця небесна, думаю, кінець мене за електрику сплочено. Чекаю суду страшного, очі заплющила. Аж чую: Макітро! бо-о-о... за тином, то на мій двір покаже, то за голову схопиться. Гля бож-же ж мій, прости мене грішну, стирчма стирчить, хвостом догори! Неначе заводська труба, тільки зелена. Сичить і булькає. Хто, хто бонба! Я вже бачила таку, наш Петро Залевадний на своєму городі викопав, з війни зосталася. Воєнні тоді понабігли, всю нашу Довгохвостівку вакуїровали, поки з нею вовтузилися мале-е-есенька була, більшки. А тут отакенне одоробло, вище антени телевізійної, і де в клумбі перед вікном! Спаси і помилуй... Стою, значить, як укопана, а в дворі вже людви повно. Всі ж бачили, як воно з неба падало. Голова сільради своєю «Волгою» приїхав, зайшов обережно, та насамперед зирк до будки чи Ой, світу а У* в Тієї суботи ля- не Прокинься!.. Ой голос Векли, сусідки. Стоїть ч ... Тільки тая з півруки зав- Еге ж, про голову. Як Теж досі шукають. АФОРИЗМИ немає Рябка? Де там, воно ж, бідолашне, з цепу зірвалося й забігло галасвіта через нєрвне потрясіннячко. Досі не повертається... уздрів він оцюю трубу, скочив у свою «Волгу», газонув... А ввечері таке почалося! Понаїхали якісь машини, автобуси, а отам, за льохом, навіть вертоліт сідав, і бігали якісь з фотоапаратами, все «вері вели» та «вері вел»... А одненьке таке, чорненьке, як вугіллячко, то сяде! то ляже! то на дах видереться! і все клацає, клацає апаратом... Ці поїхали, а через тиждень ще якісь приїхали. Теж фотографували, розпитували, та вже по-нашому балакали. Ображалися тільки, що я першу ентерв’ю не їм дала, а «Голосу Америки». Набридло мені це, поскаржилася дільничному. Він у воєнкомат подзвонив. Солдатів прислали. У навушниках та з налигачами електричними. Обмацали вони двір, хату, город, написали на брамі «Перевірено. Мін немає», покурили та й пішли. Я за ними: Синочки! Заберіть А вони: Це, тітко, не бонба, а ракета. Не наше вєдомство, по ракетах ми не спеціалісти. А як бабахне? питаю. З якого дива? Коли вже гепнулася не бабахнула, то вже ніколи не бабахне. Живи спокійно! Заспокоїлася я... Вийду, бува, на подвір'я, мимоволі погляну і відвер- «вері вел» й а автобуси, язиком рар- II її же бонбу! по ракетдх ми ніколи Ніхто так не вміє працювати, як не вміємо ми. Майбутнє, сумніву, за енергетикою воно буде. Тільки-но станемо на чолі Рад, так відразу ж і віддамо їм владу. Ми б так багато не говорили, якби нас не чекало стільки справ. Щоб зрозуміти, чого людина домагається, досить дізнатися, про що вона промовчала. 9 До чого це треба довести людину, щоб вона заговорила про те, про що думає! Цікаво, скільки можна жити так, як жити не можна? Олександр без атомною якщо чекало заходьте, мене? Ну, заходьте, чого на порозі стояти. Ви теж з газети? Ні? Ну, До і я... м. Харків. Мал. А. БОРДУНІСА Леонід КУРОХТА. ГЕНІАЛЬНИЙ ВИНАХІД Зітхав у непростому чині Потомствений ти рано люб: Розперезались люди нині ождя он хто лише не скуб. А він же батько сонцеликий Умів добитися свого! це » «Людина-гвинтик» Моральний винахід його. І, може, сказано це гучно, Та бачив геній крізь віки: Коли всі гвинтики Тоді закручувать гайки! великий так зручно Григорій ГАРНЕ НКО. ? Де ті цукерки, що ми заготували* Рекетири йдуть. ПЕРЛЮК. У ньому нарешті заговорила але незрозумілою мовою. совість, Якщо чоловік з дружиною ляють різними мовами, то це не означає, вони поліглоти. П рискорюватися вирішили тому, далі їхати вже було нікуди. розмов- ня: Сто разів був правий автор славнозвісного афоризму «Спасіння потопаючих справа рук…

Гуморески Афоризми Друже Перче

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

Copyright © 1922-2024 "Перець"