Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1990 №12 Сторінка 3

(Телеграфне Агентство Перця)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 1990 / № 12 / Сторінка № 3
Журнал Перець 1990 №12 Сторінка 3 - Телеграфне Агентство Перця. На помилках вчимося. Йому ось, наприклад, треба було на гальма натиснути, а він на газ. Помилився, словом. З ким не буває. А я до лікарні потрапив. Коли до свідомості прийшов, почав обурюватися. А мені кажуть: Ну, помилився чоловік. Уперше за кермом. Вчиться тільки. Але чому на мені? спитав я. Чому не на інших? Не на вас, наприклад? А чому б і не на тобі? Ти що кращий за інших? Справді, замислився я, мабуть така вже у мене доля. Уся моя біографія суцільний навчальний процес, в якому я не що інше, як наочний посібник, муляж для практики, матеріал для підвищення чиєїсь кваліфікації. Гляньте на мене. Уважно подивіться. Бачите? Це у мене з того моменту, як я на світ появився. Я це перший самостійний крок акушера. Він потім виправдовувався, що до мене жодної дитини в руках не тримав. А ось мій перший вихователь у дитячому садку той у руках тримав усіх дітей старшої групи. Ми в нього і в їдальню, і в туалет тільки маршем ходили, і тільки з піснею. Я й досі, коли про їжу згадаю, так на стройовий крок переходжу або маршову наспівую. Як мені потім розповідали, цього вихователя «важких» дітей за якусь провину звільнили з посади і перевели на нижчу зарплату. І він почав помилково пристосовувати свою дещо специфічну педагогіку до нас, нормальних дітей. У чому згодом гірко каявся. Каялися з часом і мої шкільні вчителі: Чого ми тебе вчили?! Які знання прищеплювали?! А бідний учитель історії! Виявляється, все, що він стверджував, треба було, навпаки, заперечувати, а все, до чого він закликав, належало засуджувати. Від сорому бідолаха втік з міста. Уночі. Вдягнувшись у жіноче плаття. Але мене правильно зорієнтували: найліпший педагог це життя. Відгукнувшись на заклик, я поїхав на ударну будову. Вколював день і ніч, наближаючи світле майбутнє. Та, як потім з'ясувалось, не наближав, а віддаляв. Через те, що будова була чиєюсь помилкою. Будувати треба було зовсім не те і не в тому місці. Я зрозумів, що треба шукати щастя в чомусь іншому і вдався до науки. Дуже тернистий і компромісний шлях привів мене, нарешті, до кандидатської. Захист дисертації можна було б вважати тріумфом, якби найближчим часом не виявилось, що основні мої наукові посилки помилкові. Як помилковий і весь напрямок інституту, в якому я працював. Ми займалися зрошуванням, а треба було навпаки. Довелося перебудовуватися, ставити, як це прийнято казати, з голови на ноги. Тільки стала накльовуватися докторська, як нова несподіванка. Виявляється, осушення в даному регіоні теж помилка. Головна, виходить, задача мого профілю не…
 Телеграфне Агентство Перця

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2023 "Перець"