Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1990 №12 Сторінка 2

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1990 / № 12 / Сторінка № 2
Журнал Перець 1990 №12 Сторінка 2. 1. ЯК ОЗБРОЇТИСЯ. «Открьіл я с тихим шорохом глаза страниц...» «И потянуло порохом от всех границ...» Це писав Маяковський. У 1927 році. Все ясно: сучий син Керзон-ультиматум-Антанта-те-се і все таке інше. Порохом і справді пахло. тати: хто кого у цій громадянській війні має вбивати? А то візьмеш і здуру вб'єш не того, що треба. Як та війна має виглядати? Переважна більшість громадян, котрі знічев'я читатимуть ці рядки, бачили війну лиш у кіно. В кіно усе правильно: німці луплять зі своїх дванадцятидюймовок по наших бойових порядках, і хоч би що! Солдатики в бліндажах сидять собі і вивчають біографію товариша моїм лівим коліном. А у те коліно влучила розривна куля, і в соту частку секунди від коліна жменя кривавої тирси з кісток. І біль такий, що... Болить, до речі, й досі. І кров тоді страшно з рани цебеніла, і коли б ще зо два наперстки вилилось, не писав би я нині цього памфлету. Проте мені ще здорово пощастило. Поруч зі мною в багні корчився хлопчина, а з живота його міхурилися роже- однесу в комісійний магазин друкарську машинку, то стану власником пістолета. А коли продам телевізор і пральну машину, зможу придбати автомат Калашникова, ще й із запасним магазином. Стріляй не хочу! Розпочинай громадянську війну навіть до відкриття магазинів «Горілчані вироби». Але... Відносно пральної машини дружина сказала: «Тільки через мій труп!..» А я не хочу, щоб Я-ЗД ГРОМАДЯНСЬКУ ВІЙНУ А нині? Нині розкриваєш деякі «глаза страниц», і звідти теж пахне порохом, притому війни громадянської... Люди добрі, добродійки і добродії мої хороші, чому це раптом стало гарним тоном лякати одні одних громадянською війною?! От давай громадянську війну, і квит! І коли б це лиш говорилося в черзі, де талони на цукор отоварюються, бог би з ним. Мало чого в черзі можна почути. Я, наприклад, на власні вуха почув, що цехи спец-харчування перепрофілювали в межах соціальної конверсії, і тепер наші високі достойники у своїх буфетах їдять бутерброди з тюлькою. Почув і почув. Мало чого люди в черзі, у трамваї, чи в лазні не сплетуть. Усьому вірити голова лопнути може. Але по телевізору коли дивишся, як сесія Верховної Ради йде, коли бачиш, як один депутат у другого мікрофона рве... Знаєте, таку картину можна ще де-інде спостерігати біля магазину «Горілчані вироби» після другої години дня. Склалися троє. Пляшка коштує червінець. Один дав чотири карбованці, двоє по троячці. Так, звичайно, той, котрий дав чотири, має право першим до себе пляшку тягти і більший ковток зробити, прямо «з горла». Але коли депутат, мікрофона у колеги видерши, кричить, що коли не зроблять так, як він радить, то він гарантує громадянську війну якщо не в суботу, то з початком наступного тижня... Тут, знаєте, мороз поза шкірою ходити починає. Щоправда, депу-тату-початківцю ще можна пробачити: у нього, сердеги, всі сили пішли на передвиборну війну, і голова ще трохи макітриться. Та коли про громадянську війну в країні, що й так при вселенському дефіциті й без мила вже добряче запаршивіла, починають «на повному серйозі» говорити люди у високих чинах, то звучить це дуже навіть безвідповідально. Хоч громадянською війною лякають нас і дуже навіть відповідальні люди. Це я вам кажу. Людина маленька, котра, хоч і має право бути обраною, але якось за різними побутовими справами не встигла це право реалізувати. Так і закис серед тих, хто має право обирати. Так от, від імені тих, хто має право обирати, а їх більшість, хочу запи- ПАМФЛЕТ-ТРИЛОПЯ Сталіна. Німець він дурний, стріляти не вміє, то недоліт, то переліт, а як пряме влучання, то й що? Навіть у пісні співається: «Землянка наша в три накате».…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"