Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1990 №10 Сторінка 2

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1990 / № 10 / Сторінка № 2
Журнал Перець 1990 №10 Сторінка 2. Картинка перша. Зимові функції літніх «резиденцій» Гірничний майстер шахти «Пере-вальська» Микола Михайлович Дворянкін людина не без гумору. На запитання, як живеться його сім'ї з чотирьох чоловік у літній кухоньці, відповів: До дворянських умов далеко! На дванадцяти квадратних метрах нашої літньої резиденції вертимося, ніби в'юни в ополонці, ось уже другу зиму... А взагалі прошу до вітальні. За тіснотою «резиденція» нагадувала матроський кубрик. Уздовж стін впритул ліжко, столик, пічка, акваріум з барвистими рибками, радіоприймач... Пічка дихала жаром до запаморочення, рибки широко роззявляли роти від кисне вого дискомфорту, а з приймача тихо линула знайома мелодія. Бадьорий баритон Ю. Богатикова задушевно повідомляв невидимим слухачам про кургани, обпалені сонцем, про сині тумани, що бро дять чередою понад териконами, про гомінкі діброви, через які «вьішел в степь донецкую парень молодой». У цей момент чийсь приглушений голос попрохав: Будь ласка, чи не можна вимкнути радіо? Я здивовано озирнувся на всі боки: крім господаря і мене нікого в кімнаті не було. Чи, може, це кіт, який ласо поглядав на акваріум з рибками, раптом заговорив людським голосом?.. Микола Михайлович посміхнувся, крутнув ручку приймача і пока зав пальцем угору: Це Ігор, мій меншенький, обізвався з «небесних сфер». Його робоче місце зараз на горищі. Бо, самі бачите, школярського столика тут, унизу, приткнути ніде. Там же, на горищі, і вся наша одіж, і книжки лежать, псуються від си рості... Тільки ви не подумайте, що я закінчений нитик. У нас, можна сказати, ще по-божеськи, а от у сусідів... Дворянкін, очевидно, мав на увазі насамперед сім'ю Івана Максимовича Назаренка шахтаря з 33-річним підземним стажем. Він, його дружина і двоє дорослих синів, коли почався ремонт їхнього ЕКЗОТИЧНІ КАРТИНКИ З ШАХТАРСЬКОГО ПОБУТУ будинку, теж переселилися в літню кухоньку, таку крихітну, що в ній розмістилися тільки ліжко, пічка-буржуйка та дві табуретки. Тож сини Сергій і Юрій бігають ночувати додому. Забіжать з розкладачками до своєї квартири, в якій стіни деякі ще обідрані, виберуть місце, де чистіше, й «кимарять» до ранку, вдихаючи запахи загуслого розчину. Шахтарі народ терплячий. Той же Лазаренко вважає, що його сім’ї ще повезло, бо «перекантовується» хоч і в малій, але все ж таки своїй літній кухоньці. А чимало жильців змушені були пристосувати…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"