Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1990 №04 Сторінка 2

(Байки, Гуморески)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 1990 / № 04 / Сторінка № 2
Журнал Перець 1990 №04 Сторінка 2 - Байки, Гуморески. Переважна більшість людей думає, що з першого погляду буває тільки любов. А для виявлення інших почуттів потрібно разом з'їсти пуд солі. Смію заперечити. Іноді задля того, щоб про якогось чоловіка у вас склалося цілком певне враження, зовсім не обов'язково довго й нудно споживати разом з ним цю мінеральну добавку. Аби така заява не видалась комусь голослівною, наведу один документ. «Редактору журнале «Перець». Я обращаюсь к Вам с вопросом, сколько стоит Ваш кореспондент, что-бьі опубликовать в журнале всякую грязь. К зтому виводу я пришел тогда, когда Ваш кореспондент побьівал в кол-хозе «Авангард» Бобровицкого района, Черниговской обпасти. Работал у нас главньїм зоотехником Евтушенко П. А. которого за «хорошую» работу общее собрание колхоз-ников освободило, а также исключило из членов колхоза. Он же привез Вашого кореспондента и начали искать всякую грязь. Когда я ему отказал в уделении 2-х минут, потому что ви подкупленное лицо явившийся на личной автомашине заин-тересованного лица Евтушенко. Еслиб он приехал как настоящий кореспондент тогда бьіло-бьі и уделено на-стоящее внимание. В тот день пенсионерьі в г. Бобровице видели Вашего кореспондента с Евту-шенком которьіе виходили,є ресторана. Почему он невстретился с людьми, а убегал их. Искали по селу обиженньїх, которьіх председатель поставил на своє место. ІВАН ІВАНОВИЧ ПОКАЗУЄ ХАРАКТЕР Если Ви непримете мери и повторно не пришлете умного кореспондента, я буду обращаться в партийние органи. С уважением к Вам председатель колхоза «Авангард» АНДРУШКО И. И.» Коментарі тут, як кажуть, зайві. Хотілося б додати одну детальку: голова колгоспу «Авангард» Іван Іванович Андрушко бачив того кореспондента, тобто вашого покірного слугу, усього якихось п'ятнадцять секунд. І за цей мізерний проміжок часу йому все стало ясно: посадив мене колишній зоотехнік Євтушенко на свого «Жигу-ля», купив з усіма тельбухами, добряче накачав у ресторані та й давай разом шукати крутого замісу багнюку, аби виквацяти нею з ніг до голови абсолютно непогрішиму, чесну людину, себто його, Івана Івановича Андрушка. Звичайно, якби Іван Іванович виявив мені ласку «в уделении» хоча б двох хвилин розмови, я, може, й встиг би переконати його, що не маю за пазухою ніякого каменя, а лише скаргу «зацікав леної» особи. Принагідно йшлося в тій скарзі про деякі непересічні моменти з керівної діяльності Івана Івановича, що їх він сам іменує не зовсім приємним словом «грязь». І звичайно ж, тепер, після знайомства з тими моментами, можу абсолютно твердо сказати: ніяка це, вибачайте, не грязь, а лише свідчення видатних здібностей колгоспного голови. Судіть, як кажуть, самі. Хто не знає, яка гірка морока оті підйомні: спочатку заява, потім гора різних довідок... Про те, що відстань від твого попереднього до нового місця роботи в одинарному вимірі складає не п'ять і не десять, а хоча б тридцять кілометрів. Що сім'я якщо й не багатодітна, то, принаймні, й не маленька. Що... Але для І. І. Андрушка процес одержання підйомних виявився такою дурничкою, що він вирішив її з неймовірною легкістю. Хоча, зазначимо, від села Свидовця у цьому ж таки районі, де він працював секретарем парторга-нізації, до іншого села, куди перебрав ся на головування, це як через дорогу навприсядки. І хоч сім'я, теж, до речі, зазначимо, так і залишилася жити в сусідньому райцентрі Козельці, за 60 з лишком кілометрів від свого глави, та 750 каербе підйомних все ж поповнили особистий бюджет Івана Івановича. Хіба ж не заслуговує він після цього всілякої поваги? Єдина прикрість: через надто вже пильних ревізорів довелося вказану суму згодом повертати в кол госпну касу... Завдяки своїм винятковим здібностям Іван Іванович може блискуче виходити із, здавалось би, абсолютно тупикових ситуацій. Якось зібрався він до Чернігова і з цієї нагоди засунув руки в кишені. Чого їх туди пхають перед поїздкою, думаю, зрозуміло кожному. А там весняний вітерець прогулюється. Інший на місці голови з ним би щасливо й поїхав. Але не Андрушко. Саме на ту пору йому потрапив на очі завідуючий рермою М. Ю. Корнійченко. Слухай, будь другом, попрохав ГРОШІ ПРИИШЛИ НА РАХУНОК Мал. А. ВАСИЛЕНКА ВОЛИНСЬКА область. (Кор. ТАП). Бухгалтерія Сарненського заводу мос- тових технологічних конструкцій переказала Луцькому педагогічному інституту 460 карбованців. Це саме та сума, отримуючи гроші в ощадкасі, заявив науко Іі ІІ керівник ботанічного саду, доцент В. К. Терлецький, яку ми витрати- ли, найнявши бригаду з десяти чоло- вік, щоб зібрати збірні конструкції металевого гаража ПДК-28 VI № 1552-80, який виробляють сарнен-ці- НЕИМОВІРНА ПР ОДА ПОЛТАВСЬКА о( ТАП). На прийом до ра та записався голова к мога», що у Чорнух О. І. Маслак, коли пі будинку побачив ста сят із тваринниць Не може цьо ваво вигукнув Оле н оспу «Пере-ому районі, ікнами свого елят та поро-ферми № 3. ути! подиво-Іванович і став терти очі. Ця яЛферма в осінньо- села бездоріжж Навіть людей ми возимо туди надпотужними всюдихо- дами. Видно тут не обій ЗАПОР ІЗ Керівництв «Південгід бітників «Не під Машин н НЕ надприродної сили КАЧАТЬ! область. (Кор. ТАП). бердянського заводу ш» звернулося до ро-иємства із закликом: ти з якістю продукції!», івники досить своєрідно зреагували на таку агітацію. У цьому переконався житель села Грицаївки Білокуракинського району Вороши-ловградської області М. І. Щер бак, який придбав насос «Азовець», виготовлений на «Південгідромаші». На- її «і сос виявився бракованим. Тричі Микола Іванович відсилав його на під- приємство і тричі його повертали у такому вигляді, що підкачувати ним II воду просто не можливо. він того, візьми з каси під звіт 200 карбованців! Для чого? здивувався зав. Не для чого, а для кого! Для мене, зрозумів! Ув облцентр, як-не-як, їду, можливі непередбачені витрати... Корнійченко усе зрозумів: узяв, віддав. Одне тільки непокоїло: якими документами виправдати взятий аванс? Проте побоювання виявилися марними: за це діло власноруч узявся сам голова. Кажуть, виявив при цьому справжній хист ділової людини, чого, на жаль, я підтвердити документально не можу. Бо на моє прохання подивитися деякі папери працівники контори відповіли категорично: «Не дозволено». Довелося знайомитися поза колгоспною бухгалтерією. Скажімо, з таким вельми цікавим документом, як акт від 12 квітня 1989 року. Склав його голова у співавторстві з бригадиром тракторної бригади І. Д. Галичем на купівлю до головиного службового автомобіля запасних деталей на суму 145 карбованців. У першого стрічного, який про всяк випадок під полою тримав: помпу водяну, ресору задню, два амортизатори і дві «резини» на додачу. Кажуть, що голова при цьому мугикав веселеньку пісеньку й дуже поспішав. Піднесений настрій можна було пояснити знаменною датою: ень космонавтики все ж. А от поспішність голову трохи таки підвела. Варто кинути погляд на його резолюцію, залишену на тому акті: «На засідання правління к-пу від 11.4.1989». Але господи, чи ж слід надавати значення такій невинній ничці, як затвердження сьогоднішнього акту вчорашнім днем, коли йдеться про те, щоб колгоспний транспорт крутився, а не стояв на приколі?.. Я теж так думаю. Нічого йому застоюватися, особливо персональній головиній машині. Бо ж голові треба особисто і на фермі, і в полі, і в майстерні... Мало куди треба голові. А як і в Козелець 60 з гаком кілометрів туди і стільки ж назад, то й що ж тут такого? Не куди-небудь же на прогулянку, а на сімейні, так би мовити, рандеву їздив колгоспний керівник.…
 Байки  Гуморески

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"