Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1990 №19 Сторінка 7

(Гуморески)
/ Перець /Журнал перець / Рік 1990 / № 19 / Сторінка № 7
Перець 1990 №19 Сторінка 7 - Гуморески. Г алицькі ем существовании одно. Зто АНА. Другие если и єсть, то подпольньїе. Скольки их ответить затрудняюсь». А для чого «затрудняться»? Фактів чорт ті скільки. Он на концерті Все- м ілітаристи світнього фестивалю «Громада» на львівському стадіоні «Україна» естрадний співак Ігор Богдан, поки бубон вдарив двадцять разів, набрав цілий батальйон добровольців. Ще й оголо- Дуже відверто кажучи, аби я був генералом, я робив би те саме, а може, використовуючи досвід лукавого цивільного життя, ще й наддав би. Бо все у них якось аж надто прямолінійно, все якось, словами полковника Никанорова, «пройдите от меня до следующего столба». Хоча, як подумати і зважити, можна б і легше, делікатніше визначатися, не дуже напираючи на стовпи. Що ж до ідеї взагалі, вони мають рацію. В принципі. Ну от скажіть: якби у нас не траплялося пожеж, поважали б пожежників? Ніколи б у світі. Або ще один фантастичний приклад: якби у нас не крали, вітався б хтось із дільничним? Ні словом, ні киванням, ні за ручку. Ні злодії, ні чесні. Більше того, поскорочували б штати, викинули б із словників слівця на зразок «ледар», «нероба», «дармоїд», можливо навіть «сплюх», якщо б ішлося про молодого зятя, і замінили б на «міліціонер». Погоджуєтесь? Отож бо. Так само і з армійськими генералами. Якби не оскаженілий Джон, озброєний до зубів, хто погодився б мати їх стільки? Або тепер Мал. В. СОЛОНЬКА уже історичний приклад. Страхітлива охранка графа Бенкендорфа, що заважала минулого століття демократичній Росії робити свої справи, складалася аж із сорока шести чоловік! Отож не будь демократів, скоротили б і графа. А нинішнім генералам якраз і загрожує таке лихо. Джон щось притомився озброюватись, навіть зняв пару гверів із шиї. Подейкують, у пацифісти збирається. Це, ясна річ, ворожа пропаганда. Але щось у тому є. Спробуйте увесь вільний і робочий час носити на спині плиту від міномета. Поступово набридне. Навіть гвинтівка Мосіна зразка... дріб 1930 року може втомити, якщо з нею спати в ліжку і ходити на каву. Отож ми прийшли до потреби дати оцінку військовому протистоянню (не враховуючи арабських авантюр): воно слабшає. А тут ще наш Президент: давайте до бісової мами поріжемо ракети, давайте щось робити з танками, бо їх на душу населення більше, ніж дітей у Турківському районі. Ну, щодо справності турківських мужчин, то це я сказав, не Президент, бо в Москві, припускаю, і не знають про них, а от про західні області України в курсі. Тільки-но трохи вщух скандал із заявами генерала Макашова, який раптом уздрів у наших популярних парламентаріях оскаленого Джона, як іще більший військовий достойник начальник Генерального штабу Збройних Сил СРСР генерал армії М. Моісеєв пішов далі. Він побачив ворогів не в окремих наших державних діячах, а в цілих народах, які нібито створюють власні ворожі армії. Читав я його інтерв'ю в «Известиях» (27 липня ц. р.) і хвилювався: невже обійде увагою Україну? Ось назвав Закавказзя, ось Середню Азію, перейшов до Прибалтики, побував у Молдові... Ага, аж ось у кінці: «В первую очередь практичес-кие мерьі будут предприниматься против таких формирований в... западньїх областях Украиньї». Все правильно. Аби я був генералом, я теж би зробив так, ніж відпорювати лампаси. А поки, з його заяви, «войска МВД и органьї КГБ» вияснятимуть, чи часом завмаг залізоскоб'яного знайомий мені вуйко Федір не сотник чи курінний, можна буде ще побути на плаву, поплямкати монею у народній пазусі. Як капітан запасу, я цілком розумію генерала і вважаю його прийоми цілком слушними, щоб «скрьітно вьійти на заданньїе рубежи, вводя в заблуждение относительно своих ис-тинньїх намерений», як пишеться у військовому статуті. Хотів би лишень дещо збагатити фактами висновки начштабу, конкретизувати, так би мовити, до місцевості. Поклавши руку на серце, ми таки добрі головорізи і тайняки. Он навіть гурт «Брати Гадюкіни» співає: «Ой лихо, Микола бомбу мав під стріхов, сорок років пролежала, на сорок першім ся зірвала». Таке фольклорне свідчення генералу треба б знати. Або ось: воєнком заповідає призовникам: «Всім прибути на збірний пункт зі своїми ложками і кружками. Запитання є? Є, зголошується якийсь нете-са. А автомати з собою брати?» Відчуваєте? Люд так собі не співатиме і не задаватиме запитань. От туди, в інтерв'ю ці дані! Воно зразу б виграло і стало переконливішим. А то ще один генерал заступник міністра внутрішніх справ СРСР С. Лкаускас на запи тання кореспондентів, скільки ж тих озброєних формувань, якось знітився: сив: «Ця армія непереможна!» Ну, він загалом-то не дуже серйозний чоловік. Збіглися до нього переважно недомірки, пацанва п'яти-семи років. Але якби на його місці був військком противника?! Та не з мікрофоном, а з ракетницею? Пара сотень волонтерів забезпечена! І так повсюдно. А якщо всі села і містечка перемножити? Армія! Отож, правильно ви сказали, товаришу генерал армії М. Моісеєв, про роль «войск МВД и органов КГБ». Дуже навіть міцно сказано. І до часу, і до речі. З користю для перебудови. Ви тільки, мій старший товаришу по зброї, чомусь ні слова не кинули про флот. А підпільні плавзасоби є. Був я…
 Гуморески

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

 Copyright © 2021-2025 "Перець - гумор і сатира"