Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1990 №19 Сторінка 6

/ Перець /Журнал перець / Рік 1990 / № 19 / Сторінка № 6
Перець 1990 №19 Сторінка 6. ПРОЩАЙ, ДІЄВІСТЬ? ЧИ КРАЩЕ Б: ПРОЩАЙ, КОМЧВАНСТВО? Як не дивно, а ми перчани інколи з тихим сумом згадуємо кляті застійні роки... І знаєте, чому? Бо, знову ж таки як не дивно, реакція керівних інстанцій на критику була тоді незрівнянно дієвішою, ніж тепер у час всезагальної і повної гласності. Хіба ж такі голови летіли після фейлетонів у «Перці»! Не будемо далеко ходити. Сходимо в найближчу до Києва Чернігівську область. І згадаємо опублікований у розпал застою виступ нашого спецкора Григорія Безбородька «Піаніссімо!» про те, як високі обласні та міські чернігівські керівники безбожно (що то значить переконані атеїсти!) оббирали місцеву музичну фабрику, облагороджуючи свої спецоселі безплатно і таємно вивезеними з підприємства чудовими, славними на весь Союз піаніно... І що ж? Усі загуркотіли з посад. Під схвальний гомін громадськості. Й навіть стосовно спецкора оргвисновків не було. Ну, звісно, не без того, щоб ті, кому належало, не покопалися в його біографії у пошуках компромату приміром, а чи не штовхав він під час війни себе та інших на самоздачу ворогові у полон. Однак, коли (якраз уже всоте) переконалися, що Григорій Безбородько усю Велику Вітчизняну героїчно штовхав уперед гармату, регулярно ведучи з неї прицільний вогонь по супостатах, відступилися... А тепер? А тепер виходить у «Перці» фейлетон на фактах із тієї ж Чернігівської області під назвою «Ленінський підхід «по-борзнянському» (№ 23 за 1988 рік) і хоч би волосинка впала з винуватих голів. Зате з невинуватих аж сипляться... Про що мовилося у тому фейлетоні? Про те, як рішуче й безкомпромісно, демонструючи, на його погляд, саме ленінську принциповість, розправився Борзнянський райком партії на чолі з першим секретарем М. Г. Ященком із своїм же «кадром» головою парткомісії Леонідом Ов-сійовичем Майстатом. Розправився шляхом викидо-ну з роботи за те, що той, виявивши значні приписки до плану продажу державі картоплі у 1988 році, не змовчав як того, вочевидь, од нього чекали, а став дуже настирливо (ач який перебудовець знайшовся!) добиватися розслідування цього неподобства і покарання винних. Ну, то йому ваговитим партійно-адміністративним дрючком і показали, що трапляється з ренегатами, якщо вони ренегати зопалу вирішують крокувати не в ногу з командою Миколи Григоровича Ященка. От і закрокував Л. О. Майстат одразу на всі чотири вітри, доки з трудом не знайшов собі скромної посади інженера в місцевому управлінні експлуатації осушувальних систем. Там він і зачепився на втіху районному партійному лідерові та його лакузам, котрим той вискочка-перебудовець Майстат давно уже і дуже сильно остогид усілякими своїми принциповостями. То він, бачте, виступав проти поганяльних методів роботи з кадрами, які демонстрував перший секретар, то намагався переконати його в тому, що грубість не найліпше достоїнство керівника (а М. Г. Ященко, окрім словесних вивертів, на своєму бойовому рахунку мав і безпосередній фізичний зрозуміло, односторонній контакт із підлеглими, приміром, у бутність головою колгоспу «Шлях до комунізму»), то рішуче протестував проти покровительства хапугам із партквитками в кишенях, яке люб'язно виявляв усе той же Микола Григорович укупі з членами райкомівського бюро... Отож наближені до першого дуже втішалися скиненням із посади знавіснілого правдоборця Майстата і сподівалися на те, що, отримавши такий предметний урок демократичного централізму, той затихне до кінця днів своїх. Та на лихо помилилися. Майстат не тільки не затих, а загучномовив про себе і свою дивную долю на весь Союз і на всю партію. Але позаяк його заяви, адресовані до Москви, до Києва, а також і до Чернігова, незмінно опинялися у Борзні, апаратники швидко впоралися із власною розгубленістю і, кінець кінцем, провели завершальну антимайстатівську акцію: влаштували партійні збори, куди колишнього голову парткомісії, природно, не запросили, урочисто проголосили Майстата наклепником, ледацюгою та кляузником і звернулися до обласного комітету партії з вимогою «прекратить дальнейшее разбирательство подобньїх заявлений Майстата». За одним рипом було висловлено у цілком демократичному дусі і скромне побажання пошвид-ше нагородити Миколу Григоровича Ященка яким-небудь орденом чи хоч медалькою. Мабуть,…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

 Copyright © 2021-2025 "Перець - гумор і сатира"